Аналіз еколого-біологічних особливостей ехінацеї пурпурової, інтродукованої в умовах Полісся України



Работа добавлена на сайт TXTRef.ru: 2019-10-29

Аналіз еколого-біологічних особливостей ехінацеї пурпурової, інтродукованої в умовах Полісся України


ЗМІСТ

Стор.

РЕФЕРАТ……………………………………………………………………..

ВСТУП………………………………………………………………………..

РОЗДІЛ 1. ВИРОЩУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ

ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ……………………………...…………………...

1.1. Історія вирощування культури ехінацеї пурпурової (Echinacea purpurea (L.) Moench.) та використання її лікарської сировини ..………...

1.2. Вимоги ехінацеї пурпурової до факторів росту та розвитку.......

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ ДОСЛІДЖЕНЬ………………………….

2.1. Ґрунтово-кліматичні умови……………………………………………..

2.1. Mетодика проведення досліджень……………………………………...

РОЗДІЛ 3. Вивчення еколого-біологічних особливостей Еchinacea purpurea (L.) Moench. в умовах Полісся України …………………………

3.1. Вплив густоти посіву, року вирощування та погодних умов на будову рослин ехінацеї пурпурової…………………………………………

3.1. Вивчення залежності величини асиміляційної поверхні та чистої продуктивності фотосинтезу ехінацеї пурпурової від густоти посіву …..

РОЗДІЛ  4. Охорона праці 

4.1. Нормативно-правове забезпечення охорони праці……………………

4.2. Вимоги безпеки праці при вирощуванні ехінацеї пурпурової………..

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………


РЕФЕРАТ

Дипломна робота містить 46 сторінок комп’ютерної верстки, складається з вступу, 4-х розділів, висновків,  2 діаграми, 6 таблиць. Список використаних літературних джерел налічує 52 позиції. 

В дипломному проекті розглядаються наступні питання:

1. Вирощування та перспективи використання ехінацеї пурпурової.

2. Матеріал та методика досліджень. Характеристика об’єкту досліджень

3. Вивчення еколого-біологічних особливостей Еchinacea purpurea (L.) Moench. в умовах Полісся України.

Розділ 1 роботи присвячений аналізу літературних даних з теми досліджень та обґрунтуванню вибраного напряму досліджень. На підставі огляду літературних джерел в ньому висвітлені питання поширення ехінацеї пурпурової, її значення, біологічні особливості і ботанічна характеристика, технологія вирощування та збирання кореневищ з коренями і насіння ехінацеї пурпурової.

В розділі 2 наведена програма і методика проведення досліджень.

Розділ 3 роботи присвячений висвітленню питань щодо інтродукції ехінацеї пурпурової в умовах Полісся України.

В 4 розділі дипломної роботи наведені загальні відомості з техніки безпеки та охорони праці при вирощуванні ехінацеї пурпурової. 

Ключові слова: ЕХІНАЦЕЯ ПУРПУРОВА, ЛІКАРСЬКА СИРОВИНА, ПРОДУКТИВНІСТЬ ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ, КОРЕНЕВИЩА З КОРЕНЯМИ, НАДЗЕМНА МАСА, ВРОЖАЙ КОРЕНЕВИЩ З КОРЕНЯМИ ТА НАСІННЯ.

ВСТУП

Вирощування лікарських рослин - один із шляхів збереження природної популяції видів, забезпечення необхідної кількості сировини для потреб фармакологічної промисловості, поповнення видової різноманітності лікарських рослин за рахунок рідкісних і зникаючих видів та інтродукції перспективних адвентивних видів.

Актуальність теми дослідження. Введення в культуру і розробка технологій вирощування нових лікувальних, кормових, лікувально-кормових, медоносних рослин, зокрема ехінацеї пурпурової, є одним з важливих завдань рослинництва у зоні Полісся України. Наукові дані про реакцію ехінацеї пурпурової на умови Полісся України та перспективи її вирощування відсутні. Виявлення закономірностей росту, розвитку та формування урожаю ехінацеї пурпурової в полісся дасть змогу розробити технологію її вирощування, адаптовану до цих специфічних умов. 

Одним із резервів рослинництва є введення в культуру як рослин з місцевої флори, так і з інших регіонів, які б мали високий вміст білку та біологічно активних речовин. Однією з таких рослин є ехінацея пурпурова (Echinacea purpurea (L.) Moench) –рослина прерій Північної Америки. В Україні найбільше відповідають її біології умови Лісостепу. У цій зоні отримали великий експериментальний матеріал Івашенько Я.О. [1], Смик Г.К. [4], Самородов В.Г. [5], Поспєлов С.В. [6], та інші дослідники. Ними підтверджено високу біохімічну цінність сировини з ехінацеї для використання у медицині, ветеринарії, годівлі тварин тощо.

У працях цих та інших дослідників розкриваються наукові підходи до вирішення проблеми підвищення продуктивності оману високого в умовах лісостепу. В ґрунтово-кліматичних умовах Полісся України еколого-біологічні особливості ехінацеї пурпурової не вивчались.

Мета і завдання дослідження. В останні роки в зв’язку із змінами в експлікації земель, проведенням меліоративних робіт, застосування отрутохімікатів, техногенним забрудненням значних територій та некваліфікованим збором чисельність дикоростучих лікарських рослин в Україні значно скоротилась. В зв’язку з цим виникає потреба в інтродукції найбільш цінних лікарських рослин та розробки технологій їх вирощування. 

У зоні Полісся України важливою галуззю сільського господарства є тваринництво. Важливою передумовою високої продуктивності тварин та їх репродуктивних характеристик є забезпечення біологічно активними компонентами корму. Таким компонентом може бути сировина з ехінацеї пурпурової. Умови для росту, розвитку та формування урожаю ехінацеї відрізняються тут від лісостепової зони - зміняюється температурний режим, збільшується кількість опадів, а, отже, і вологість повітря, знижується родючість ґрунту.

Метою дипломної роботи було вивчення еколого-біологічних особливостей ехінацеї пурпурової в умовах Полісся України та встановлення оптимальних умов для одержання високої продуктивності і якості її лікарської сировини.

Відповідно до мети в дослідження входило: 

- вивчення біометричних показників ехінацеї пурпурової залежно від густоти посіву;

- визначення динаміки ростових процесів ехінацеї пурпурової протягом вегетації;

- встановлення врожайності надземної маси та кореневищ з коренями залежно від густоти посіву в умовах Полісся України;

- визначення асиміляційної поверхні листків та чистої продуктивності фотосинтезу і насінневої продуктивності ехінацеї пурпурової у рослин з різною густотою посіву.

Об’єкт дослідження. Процеси росту та розвитку ехінацеї пурпурової, формування урожаю надземної і підземної маси та насіння ехінацеї пурпурової в зоні Полісся України залежно від параметрів агротехнічних факторів.

Предмет дослідження. Біоморфологічні особливості ехінацеї пурпурової, інтродукція та елементи технології вирощування ехінацеї пурпурової в умовах зони Полісся України.

Методи дослідження: візуальний для ведення фенологічних спостережень; польовийдля визначення урожайності, біометричні обліки та виміри; лабораторнийаналізи ботанічного складу врожаю.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше в умовах південної частини Центрального Полісся України вивчались такі питання стосовно вирощування ехінацеї пурпурової, як встановлення густоти висіву рослин та визначення врожайності рослин і насінневої продуктивності, залежно від збільшення густоти посіву, встановлення залежності врожайності рослин ехінацеї пурпурової від показників чистої продуктивності фотосинтезу та асиміляційної поверхні листків.

Практичне значення одержаних результатів. Вивчені еколого-біологічні особливості ехінацеї пурпурової, що дозволяє суттєво вплинути на збільшення врожаю кореневищ з коренями та насіння в умовах Полісся України.


РОЗДІЛ 1

ВИРОЩУВАННЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ

ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ

1.1. Історія вирощування культури ехінацеї пурпурової (Echinacea purpurea (L.) Moench.) та використання її лікарської сировини.

Вирощування лікарських рослин - один із шляхів збереження природної популяції видів, забезпечення необхідної кількості сировини для потреб фармакологічної промисловості, поповнення видової різноманітності лікарських рослин за рахунок рідкісних і зникаючих видів та інтродукції перспективних адвентивних вадів.

Завдяки здатності стимулювати імунну систему, ехінацея пурпурова наразі вважається в Україні однією із найпопулярніших рослин для отримання лікарських препаратів, які мають широкий спектр використання. Всі частини рослини містять ефірні олії, полісахариди, смоли, фітостероли, органічні кислоти, глікозиди (ехінокозид), достатню кількість і різноманітність мікро- і макроелементів, включаючи цинк і селен, які беруть участь в нормалізації обмінних процесів і забезпеченні імунітету. Вміст БАР та мікроелементів в органах ехінацеї пурпурової оцінюється як досить високий, і тому всі органи використовуються як сировина.

Препарати з ехінацеї застосовують при бактеріальних, вірусних, респіраторних та багатьох хронічних захворюваннях аутоімунного характеру, при септичних процесах, при багатьох шкірних, гінекологічних та урологічних захворюваннях [6].

В основі досліджень з інтродукції та акліматизації рослин лежать потреби практики. В зв'язку з цим на перший план виступає необхідність глибокого вивчення біологічних, екологічних та адаптативних властивостей ехінацеї пурпурової, що є передумовою для розробки технології вирощування та розширення посівних площ з метою промислового використання.

Питання інтродукції та промислового культивування ехінацеї пурпурової в Україні вивчають В.Н. Самородов, С.В. Поспелов [7], А.Т.Горбань [1]. A.A. Порада [4] та інші.

При розробці технології вирощування ехінацеї пурпурової одним із важливих питань є оптимізація площі живлення. Незважаючи на те, що це питання з’ясовувалося рядом авторів [4], єдиної думки з цього приводу немає. Вважається, що високу продуктивність ехінацея пурпурова може забезпечити при густоті посіву в межах 40-100 тис. рослин/га. При цьому спостерігається пряма кореляція між продуктивністю, поживністю грушу та густотою посіву. Тому для отримання максимальної продуктивності, можна збільшувати густоту посіву до 100 тис. рослин/га. в поєднанні з високим агрофоном [4].

Багаторічна трав’яниста рослина заввишки 60-150 см. Походить з Південно-Східної частини США. На території України вирощують порівняно недавно як декоративну і лікарську рослину. Основні її плантації створені в Лубенському районі Полтавської області.

Коренева система формує кореневище. Стебло прямостояче, заввишки 0,9-1,3 м. Листки прості, лінійно-ланцетовидної форми, краї зубчасті, нижні довгочерешкові, верхні сидячі. Ехінацея має дрібні квітки червоного чи жовтого забарвлення, що зібрані у кошики діаметром до 10 см, які розміщуються на верхівці стебла або бічних гілках. Крайні квітки світло-малинового кольору, язичкові, безстатеві. Внутрішні - оранжево-жовті, трубчасті, двостатеві. Плід - сім’янка сірувато-буруватого кольору, довжиною 5-6 мм, звужена до основи із багато зубчастим краєм угорі. Насіння дрібне. Маса 1000 насінин 3,5-5 г.

Відомо ще два види цієї рослини: ехінацея вузьколиста і ехінацея бліда. Вони так само цінні, але ще не вийшли за межі ботанічних садів.

Росте в преріях і по піщаних берегах річок Північної Америки. У Росії її стали вирощувати на початку XIX ст. Культура можлива в Україні, на Північному Кавказі і в більш північних районах.

Інший вид - ехінацея вузьколиста росте в преріях США, відрізняється більш вузькими цільнокрайніми листками. Використовуються суцвіття (кошики) і коріння з кореневищами. Квіткові кошики збирають у липні - серпні, кореневища з корінням - пізньої осені.
Всі органи рослини містять полісахариди, ефірну олію (квітки - до 0,5%, трава - до 0,35%, корені від 0,05 до 0,25%). Головна складова частина ефірного масла - нециклічні сесквітерпени. У коренях виявлені гликозид ехінакозид, бетаїн (0,1%), смоли (близько 2%), органічні кислоти (пальмітинова, лінолева, церотинова), а також фітостерини. Основні діючі речовини, що володіють імуностимулюючою активністю, - полісахариди ехінацеї.

Препарати ехінацеї надають лікувальну дію при різних патологічних станах за рахунок підвищення природних захисних сил організму. В результаті фармакологічних досліджень показано стимулюючу дію ехінацеї на імунну систему. Ця дія проявляється не тільки у дорослих, але й у дітей з несталою імунною системою, а також в осіб похилого віку, у яких функції цієї системи у зв'язку із загальним старінням організму знижені.

Препарати ехінацеї використовуються при захворюваннях, пов'язаних з ослабленням функціонального стану імунної системи, викликаних хронічними запальними захворюваннями, впливом іонізуючої радіації, ультрафіолетових променів, хіміотерапевтичних препаратів, довготривалої терапії антибіотиками. При прийомі препаратів ехінацеї, пов'язаному з порушенням обміну речовин (цукровий діабет, захворювання печінки), впливом різних хімічних сполук токсичної природи, які містяться в повітрі і продуктах харчування (важкі метали, пестициди, інсектициди, фунгіциди), спостерігається стимуляція імунної системи.

Препаратам ехінацеї притаманні також антибактеріальні, противірусні і протимікотичні властивості. Екстракти ехінацеї пригнічують ріст і розмноження стрептокока, стафілокока, кишкової палички, вірусів грипу, герпесу, стоматитів.

Препарати ехінацеї ефективні при запальних захворюваннях (ревматизм, поліартрит, простатит, гінекологічні розлади), захворюваннях верхніх дихальних шляхів, при різних ранових процесах (трофічні виразки, остеомієліт), мікробній екземі. 

Ехінацеї пурпурна і вузьколиста застосовуються всередину при інфекційних і септичних захворюваннях, зовнішньо - при карбункулах, абсцесах, ранах, опіках I-III ступеню і важких пролежнях. При опіках проявляється болезаспокійлива дія ехінацеї.

Препарати ехінацеї використовуються також з профілактичною метою при перших ознаках застуди, при тривалому прийомі антибіотиків, оздоровленні осіб, які перенесли вплив радіації або проживають у радіоактивно забруднених зонах.

В даний час у ряді країн випускають настоянки ехінацеї пурпурової. Рекомендована доза: 10-30 крапель вранці та вдень протягом 3-8 тижнів. Розроблено таблетований препарат з ехінацеї. У Словенії випускається «Іммунал», що містить сік ехінацеї, і його призначають в краплях як всередину, так і місцево. Подібні препарати виробляють в багатьох країнах світу. Препарати ехінацеї нетоксичні. У великих дозах іноді підвищується слиновиділення. Сік зі свіжих суцвіть прискорює згортання крові.

З давніх-давен індійці і ацтеки Америки використовували ехінацею як чудовий протизапальний, ранозагоювальний, антисептичний і тонізуючий засіб.

З лікарською метою використовують траву ехінацеї, зібрану під час цвітіння та коріння, заготовлене восени або рано навесні. Коріння містять глікозид ехіконозид, бетаїн, фітостерини, смоли, до складу яких входять пальмітинова, лінолева, цирутинова кислоти. Вся рослина має ефірну олію, наявністю якої та алкалоїду ехінацину зумовлюється пекучий смак листя (при використанні на салати).

Значним є вміст мікроелементів кровотворної дії (залізо, марганець; цинк, мідь, кобальт), вітамінів А, В, С, К, PP.

Препарати ехінацеї стимулюють центральну нервову систему, знімають наслідки фізичного і нервового виснаження, є добрим біостимулятором, що підсилює потенцію, мають високий антисептичний і протизапальний ефект. Це чудовий адаптоген і радіопротектор, що захищає організм від радіаційного впливу. Лікує виразки, опіки, обмороження, посилює приживання тканин при трансплантації шкіри.

Цінним є те, що препарати з ехінацеї при тривалому вживанні не викликають побічної дії і депресивної фази. Для виготовлення ліків використовують кореневища разом з коренями. Сировину заготовляють восени (з рослин першого року життя). Ехінацея пурпурова - добрий медонос, гарна декоративна рослина.

1.2. Вимоги ехінацеї пурпурової до факторів росту та розвитку.

Ехінацея - морозостійка рослина, її можна вирощувати у всіх зонах України. У суворі зими її необхідно прикривати від вимерзання. Цвіте ехінацея в червні-вересні. Насіння достигає в жовтні, для сівби попередньої підготовки не потребує. В перший рік утворює розетку листків, на другий - цвіте і дає насіння. На одному місці росте більше 10 років.

Ехінацею розмножують насінням і вегетативно за допомогою кореневищ. На одному місці вирощують 4-5 років. Кращими попередниками є зернові та зернобобові культури. Обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, оранці на зяб на глибину 25-27см, якісній передпосівній підготовці ґрунту. Навесні можна провести три-чотири обробітки - закриття вологи, 1-2 культивації, передпосівний обробіток, що дозволяє знищити 3-4 хвилі пророслих бур’янів і очистити від них поле.

Для нормального росту ехінацеї пурпурової потрібно створити умови в яких температура, вологість, склад ґрунту, освітленість і кількість внесених добрив повинні відповідати її потребам. Ехінацея пурпурна чутлива до температурного режиму особливо в період проростання насіння, коли знижені температури і поворотні заморозки можуть викликати затримку в розвитку, а іноді і загибель рослини. 

Природний ареал зростання цієї рослини – субтропіки, де щорічна температура коливається в межах 25-27 градусів Цельсія. Температура нижче 15 градусів Цельсія різко уповільнює зростання, а при заморозках від 0 до -5 градусів Цельсія, рослина гине. В умовах помірного пояса, де весняні й осінні заморозки – це закономірність, рослина вегетує за рахунок широкої екологічної пластичності і ксеромезофільної природи. При обробленні в мезофільних умовах рослина посилює свої мезофільні риси, а в ксерофітних – ксерофільні. 

Насіння ехінацеї починають проростати при температурі 10 градусів Цельсія. Оптимальний температура для проростання 20 градусів Цельсія. Температурний режим в усі наступні фази знаходиться в межах 20 – 30 градусів Цельсія. Оптимальна температура 25 – 27 градусів Цельсія. Зниження температури нижче 20 градусів Цельсія в фазі бутонізації та цвітіння призводить до уповільнення рослинних процесів, а нижче 10 градусів Цельсія до призупинення зростання. Температура нижче 3 градусів Цельсія призводить до загибелі рослини. 

Ехінацея не переносить як заморозки, так і занадто високі температури. При температурі +45 градусів Цельсія відбувається параліч продихів, рослина в’яне і якщо не зробити своєчасний полив, то вирощування ехінацеї на цьому закінчується у зв’язку із загибеллю рослини. У перший рік життя потреба ехінацеї у волозі дуже велика, а в другій і наступні роки – менше.
           Як рослина субтропічного поясу ехінацея пурпурова вимагає достатнього освітлення, але завдяки своїй пластичності виносить легке затінювання.
      В умовах помірного клімату ехінацея добре росте на багатих гумусом, добре дренованих, достатньо зволожених ґрунтах, хоча вважає за краще ґрунту легкого та середнього гранулометричного складу з достатньою кількістю поживних речовин. Для отримання такої ґрунту в неї вносять органічні і мінеральні добрива. 

Підготовка ділянки поля починається за рік до посіву. Від підготовки ґрунту, його вирівняності залежить повнота сходів, якість механізованих робіт, прибирання і величина врожаю. 

Прийоми обробки залежать від попередника, потужності орного шару і засміченості. Так як ехінацея – багаторічна рослина з тривалим терміном використання, розміщувати її посіви необхідно поза сівозміни, на вивідних полях. Добрими попередниками для вирощування ехінацеї пурпурової можуть бути пар чистий, просапні, озимі. 

На одному полі рослина може рости до 10 -15 років. Найбільшу кореневу і надземну масу воно дає на 3 – 4 роки життя і при подальшому використанні плантації не знижує врожайність протягом кількох років. У міру засмічення посівів бур’янами на 8 – 10 роки, поле заорюють і знову вводять в сівозміну. 

Найбільша чутливість рослин до нестачі фосфору, особливо в
молодому віці. У перші дні життя коренева система розвивається слабо, тому глибоке забивання добрив в цей час недостатньо для рослин. Отже, дуже важливо внесення добрив при посіві з розрахунку 50 – 60 кг / га суперфосфату. 

Органічні добрива у вигляді перепрілого гною вносять під зяблеву оранку безпосередньо під ехінацею або під попередню культуру.
Норму добрив розраховують під планований урожай з урахуванням забезпеченості посівів доступними N, Р, К або беруть середню норму N-90-120, Р-90-120, К – 60-90 кг / га по д.р. Підживлення проводять навесні азотними і фосфорними добривами з розрахунку 45 – 50 кг / га по д.р.

Насіння для одержання розсади висівають у парники одночасно з овочевими культурами. Розсаду висаджують у добре прогрітий ґрунт у другій половині травня.

Кореневища висаджують восени або навесні до початку вегетації рослин. Норма садіння - 3 шт. поділених коренів чи розсади на їм рядка.

Насіння сіють на початку травня, коли ґрунт прогріється до 10-12°С широкорядним (45-60 см) способом. Норма висіву насіння 3 кг/га. Глибина загортання насіння 1,5-2 см. Сходи появляються лише через 15-25 днів.

Догляд за посівами у перший рік полягає у розпушенні міжрядь, знищенні бур’янів, формуванні густоти рослин у рядку (3 рослини на 1 м рядка). На другий і наступні роки проводять ранньовесняне боронування для закриття вологи.

На 2-3-й рік життя формується багатостебловий кущ, а 4-5- річні кущі дають 15-20 стебел-квітконосів.

З ранньої весни (початок травня) до пізньої осені можна споживати молоді листки, стебла і квітки та додавати їх в салати, їжу, чаї.

Заготівля. Корені заготовляють на другий рік життя восени або рано навесні, а суцвіття - під час цвітіння. Кореневища викопують вручну, надземну масу зрізують серпами. Сушіння коренів та надземної маси не проводять, а використовують свіжими. Зберігають корені для використання взимку при пониженій температурі в льохах або інших місцях. Урожайність коренів 70-120 ц/га.


РОЗДІЛ 2

МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ. 

ХАРАКТЕРИСТИКА ОБ’ЄКТУ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Ґрунтово-кліматичні умови

Польові та лабораторні дослідження проводили протягом 2009-2011 рр. в умовах Житомирського обласного державного центру експертизи сортів рослин, дослідне поле якого розташоване в центральній провінції Полісся України. 

Поля Житомирського обласного державного центру експертизи сортів рослин знаходяться в Центральному (Житомирсько-Коростенському)  агроґрунтовому районі Полісся України, в Черняхівському районі Житомирської області на відстані 10 км від районного центру смт Черняхів і 35 км від м. Житомир.

Тип ґрунту дерново-підзолистий з середнім ступенем опідзолення, за гранулометричним складом ґрунт супіщаний, материнська порода – водно-льодовикові відкладення. За агрохімічними показниками ґрунт на глибині орного шару (0-22 см) містить: гумусу (за Тюріним)  1,0-1,4%; легкогідролізованого азоту (за Корнфілдом) 7,8-8,3 мг; рухомих форм фосфору (за Кірсановим) – 10,9-11,7 мг; обмінного калію (за Кірсановим) - 9,1-10,0 мг /100 г ґрунту. Ґрунт є слабо кислий – рН сольове (за Алямовським) 5,6-5,7; гідролітична кислотність (за Каппеном) 2,6-2,7 мг-екв. /100 г ґрунту, ступінь насичення основами - 55,3-60,0%, тому він є придатний для вирощування головатню. Забезпеченість ґрунту основними елементами живлення, особливо калієм, недостатня (табл. 2.1). 

За гранулометричним складом, в орному шарі найбільша частина
фракції піску (1,0-0,05 мм) – 54,3 % та пружного пилу (0,05-0,01 мм) - 29,4 %; частка фізичної глини становить 16,3 %.

Ґрунти дослідної ділянки характеризуються легким гранулометричним складом, високою водопроникністю і аерацією, що сприяє відносно швидкому розкладанню органічних речовин і значному вимиванню елементів мінерального живлення з верхніх горизонтів у нижні. Відсутність   атмосферних опадів призводять до швидкого пересихання верхнього шару ґрунту, що негативно впливає на нормальний розвиток рослин головатню, особливо у початковий період його росту.

Таблиця 2.1

Агрохімічна характеристика ґрунту дослідної ділянки

(за даними Житомирського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продукції), шар 0-20 см

Рік проведення аналізів

рН сольової витяжки

Гідролітична кислотність

Уміст гумусу,

%

Мг /100г ґрунту 

N

P

K

2009

5,6

2,7

1,4

7,9

11,4

9,1

2010

5,6

2,7

1,4

8,3

11,7

10,0

2011

5,7

2,6

1,4

7,8

10,9

9,4

Дані агрохімічних аналізів свідчать про те, що ґрунти дослідної ділянки малогумусні зі слабо кислою реакцією ґрунтового розчину. Вони характеризуються невисокою насиченістю основами і елементами мінерального живлення, чим і зумовлена їх низька родючість.

Негативною властивістю даного ґрунту є здатність утворювати ґрунтову кірку і ущільнюватися після обробітку.

 Ріст і розвиток рослин, формування врожаю і його якості  в значній мірі залежить від погодних умов, які в зоні Полісся в цілому відповідають біологічним потребам культури, а тому тут можна отримати високі врожаї продукції, про що свідчать багаторічні дані основних метеорологічних показників.

За багаторічними даними клімат у зоні проведення досліджень характеризується м’якою зимою, вологим і теплим літом. Середньорічна температура повітря становить 6,9 0С, сума ефективних температур за період вегетації сягає 2500 0С. Тривалість безморозного періоду становить 160-165 днів. Перші заморозки спостерігаються у другій декаді жовтня, останні - в кінці квітня  на початку травня. Літо достатньо тепле з середньою температурою липня 18-19 0С. Середньодобова температура найхолоднішого місяця січня дорівнює – 6,3 0С. 

За багаторічними даними в зоні середньо за рік випадає до 580 мм опадів, з яких за вегетаційний період - близько 320-350 мм, тобто майже 70 відсотків від середньорічної кількості, з максимальною кількістю в червні-липні, проте іноді і в літні місяці бувають посушливі періоди.

Середньорічна відносна вологість повітря в зоні проведення досліджень становить 75-85 %, з  найнижчою в травні та найвищою – у зимові місяці року. В період активного росту і розвитку головатню круглоголового відносна вологість повітря знаходиться в межах середньорічного показника з можливим зниженням до 45-50 і нижче відсотків.

За відхиленнями від середніх багаторічних показників, що притаманні вегетаційному періоду рослини, погодні умови у роки проведення досліджень мали певні особливості. Динаміка агрокліматичних умов у 2009-2011 роках показана на рис. 2.1.-2.2. 

                                    2009 рік                                      2010 рік                                          2011 рік 

Рис. 2.1. Температура повітря за квітень-липень, 0С

                                    2009 рік                                      2010 рік                                          2011 рік 

Рис. 2.2. Середньодобова сума опадів за квітень-липень, мм

В цілому рік був несприятливий для росту й розвитку рослин. Недостатні запаси вологи в ґрунті та кількість опадів у цьому місяці не сприяли швидкому і дружньому з’явленню сходів рослин, хоча й сіяли його 2 квітня. У травні, особливо у другій декаді, кількість опадів порівняно з середніми багаторічними була значно меншою.

Недостатня кількість вологи в ґрунті помітно стримувала ріст і розвиток рослин головатню та формування вегетативної маси. У червні опадів близько до норми (80,6 мм) було лише у третій декаді; у першій же їх зовсім не було, а в другій – випало лише 20% від норми, що помітно вплинуло на формування густоти рослин. У першій декаді липня частка опадів становила лише 20 % від норми (73,0 мм); нестача вологи співпала з встановленням високої температури повітря. У другій  декаді липня кількість опадів перевищила норму, а у третій декаді їх кількість була близькою до норми.

Рослини (особливо рослини першого року розвитку) у 2009 вегетаційному році суттєво постраждали від нестачі вологи в ґрунті, а тому врожайність насіння була низькою.

Від фази цвітіння до визрівання рослин середньодобова температура повітря була в межах 24 0С. Збирання рослин відбувалося за сприятливої погоди.

Погодні умови квітня 2010 року порівняно з 2009 роком за рівнем забезпечення вологою та теплом були більш сприятливими (рис. 2). 

Сівба рослин була проведена 7 квітня. Через низьку температуру сходи  були розтягнуті в часі. В травні середня місячна температура була на 4,2 0С  вища за середню багаторічну; кількості опадів в цей час теж була більша. За таких умов рослини у 2009 році формувались більш високорослими.

Погодні умови дещо погіршилися в період цвітіння-дозрівання, коли опадів випало на 10 мм більше, ніж під час активного росту рослин. Внаслідок цього ростовий процес продовжився, що спонукало до утворення нових пагонів суцвіть, які сформували квітки. Але дані суцвіття насінин не зав’язали, що утворило пустоколосицю. 

Сівбу рослин у 2011 році проводили 3 квітня. У цей рік за оптимальних температурних умов і достатньої забезпеченості вологою ґрунту були отримані дружні й повні сходи. Протягом наступних фаз розвитку росли вологість була в межах середньобагаторічних норм, а температура вегетаційного періоду була нижча від норми на початкових етапах органогенезу рослин.

 Таблиця 2.2.

Характеристика гідротермічних умов періоду вегетації рослин 

Місяць

Рік

Середня багаторічна

2009

2010

2011

Середньомісячні опади, мм

Квітень 

28,0

54,1

43,0

37,2

Травень

37,0

97,8

54,2

47,6

Червень

48,9

79,3

84,6

80,6

Липень

87,6

89,8

84,3

73,8

За період вегетації

50,4

80,3

66,5

59,8

Стандартне відхилення 

26,3

19,0

21,2

20,7

Коефіцієнт суттєвості відхилень середньомісячних опадів

Квітень 

-0,4

0,9

0,3

Травень

-0,4

2,6

0,3

Червень

-1,2

-0,1

0,2

Липень

0,5

0,8

0,5

За період вегетації

-0,4

1,1

0,3

Середньомісячні температури, ОС

Квітень 

9,3

9,7

10,4

9,0

Травень

12,3

15

14,3

15,4

Червень

16,3

17,1

17,6

17,1

Липень

20,0

20,5

20,7

18,1

За період вегетації

14,5

15,6

15,8

14,9

Стандартне відхилення 

4,7

4,5

4,4

4,1

Коефіцієнт суттєвості відхилень середньомісячних температур

Квітень 

0,1

0,2

0,3

Травень

-0,7

-0,1

-0,2

Червень

-0,2

0,0

0,1

Липень

0,4

0,5

0,6

За період вегетації

-0,1

0,1

0,2

Наступне підвищення температури сприяло доброму росту й розвитку рослин. Як наслідок, урожайність насіння і соломи порівняно із попередніми роками була значно вищою. 

Оцінка елементів погоди за роки досліджень свідчить про те, що роки значно різнилися між собою за відхиленнями від середньо багаторічної норми, тому необхідно їх оцінити за коефіцієнтом суттєвості відхилення гідротермічних параметрів:

   ,

Kc – коефіцієнт суттєвості відхилень,

Xi – елемент поточної погоди,

 – середня багаторічна величина, 

– середнє квадратичне відхилення.

Якщо коефіцієнт суттєвості відхилень гідротермічних умов (Кс) коливаються в межах ±0, погодні умови близькі до норми; ±1 – суттєво відрізняються від середньої багаторічної норми; ±2 і вище – умови наближені до екстремальних (табл. 2.2).

За роками досліджень і окремих місяців коефіцієнти суттєвості відхилень між опадами і температурами порівняно з середніми багаторічними були в межах нуля і лише окремі – одиниці. Це дозволяє зробити висновок про те, що погодні умови у роки досліджень були в основному типовими для росту і розвитку рослин.

2.2. Методика проведення досліджень 

Дослідження з питань впливу площ живлення на ріст, розвиток та продук-тивність ехінацеї пурпурової проводяться з 2009 року в Житомирському обласному Держекспертцентрі на темно-сірому опідзоленому грунті з вмістом гумусу 2,9%. Кліматичні умови в роки досліджень характеризувалися кількістю опадів в межах 622-678 мм, сумою ефективних температур - 2795-2946 (Ґрунтові і кліматичні умови зони Полісся України вважаються досить сприятливими для отримання високих урожаїв ехінацеї пурпурової [4]. В досліді вивчалась густота посіву 40, 60, 75, 80 тис. рослин/га. Повторність - чотириразова з рендомізованим розміщенням ділянок.

При виконанні досліджень використовувалися методики з інтродукції рослин Н.І. Майсурадзе, В.П. Кісільова [2], А.А. Ничипоровича, М.П. Власової [3], С.В. Поспєлова, В.Н. Самородова, С.А. Кравченка [5], а також польові та лабораторні методи. Рослини були висіяні на відкритій сонячній ділянці в екологічно вирівняних умовах, без застосування добрив та поливу. Були вивчені такі особливості рослин ехінацеї пурпурової: вегетаційний період, висоту стебла на час бутонізації та цвітіння, а також утворення насіння залежно від року вирощування.

Впродовж 2009-2011 років досліджувались біометричні показники рослин ехінацеї пурпурової 3-4 років вирощування і встановлено вплив густоти посіву, року вирощування і погодних умов на висоту рослин, кількість базальних і стеблових листків, генеративних пагонів і суцвіть.

Максимальна висота рослин 105,4 см. спостерігалася на третьому році життя при густоті посіву 60 тис. на га. Загальна тенденція - зменшення висоти рослин до 12,5 % із збільшенням густоти посіву до 80 тис. на га. Чотирирічні рослини були практично вирівняні за висотою. Спостерігалось збільшення висоти рослин на 1,06-4,8 % із збільшенням густоти посіву.

Метою досліджень була розробка основних елементів агротехніки вирощування нової культури: встановлення оптимальної густоти висіву насіння. Попередником для ехінацеї пурпурової була озима пшениця. Агротехнічні умови загальноприйняті при вирощуванні дрібнонасінних культур в Центральному Поліссі України. Основний обробіток ґрунтунапівпаровий. Рано навесні після закриття вологи поле культивували на глибину 6-8 см. Строк і спосіб сівби - згідно схеми дослідів, глибина заробки насіння 2,0-2,5 см.

Постановка завдання. Вивчення та оцінка можливостей рослини при вирощуванні її в культурі в нових для неї умовах є головним завданням інтродукції рослин. У зв'язку з цим необхідно приділяти значну увагу проведенню регулярних фенологічних спостережень, обліку біометричних показників, гербаризації, фотографуванню для отримання характеристики сезонного розвитку і вікових змін. Інтродукція рослин тісно пов'язана і з їх продуктивністю. Для досягнення високої продуктивності необхідно розробляти необхідні агротехнічні умови для інтродукованих рослин, визначати оптимальні строки та способи посіву, норми висіву, глибину заробки насіння, схеми посадки, способи догляду та ін.

Вивчення еколого-біологічних особливостей рослин ехінацеї пурпурової протягом вегетації проводили в лабораторно-польових дослідахпосівна площа ділянки 38 м2, облікова 27 м2 при чотирьохразовому повторенні. Розміщення варіантів в польових дослідах було рендомізованим [11].

Агротехніка в дослідах була загальноприйнятою для дрібнонасінних однорічних та багаторічних культур. Всі роботи, крім підготовки ґрунту, проводили вручну. Насіння висівали рано навесні або пізно восени на глибину 2,0-2,5см. Спосіб сівби вузькорядний з відстанню між рядками 7,5 см та широкорядний з міжряддям 45 см з розрахунком проведення міжрядного обробітку ґрунту. Норма висіву - 10-12 кг/га. 

Ехінацею розмножували насінням. На одному місці вирощували 4-5 років. Кращими попередниками були зернові та зернобобові культури. Обробіток ґрунту полягав в лущенні стерні, оранці на зяб на глибину 25-27см, якісній передпосівній підготовці ґрунту. Навесні проводили три-чотири обробітки - закриття вологи, 1-2 культивації, передпосівний обробіток, що дозволяло знищити 3-4 хвилі пророслих бур’янів і очистити від них поле.

Для нормального росту ехінацеї пурпурової створювали умови, в яких температура, вологість, склад ґрунту, освітленість і кількість внесених добрив повинні відповідали потребам рослин. Ехінацея пурпурова була чутливою до температурного режиму особливо в період проростання насіння, коли знижені температури і поворотні заморозки можуть спричинювати затримку в розвитку, а іноді і загибель рослини. 

Природний ареал зростання цієї рослини – субтропіки, де щорічна температура коливається в межах 25-27 градусів Цельсія. Температура нижче 15 градусів Цельсія різко уповільнює зростання, а при заморозках від 0 до -5 градусів Цельсія, рослина гине. В умовах помірного пояса, де весняні й осінні заморозки – це закономірність, рослина вегетує за рахунок широкої екологічної пластичності і ксеромезофільної природи. При обробленні в мезофільних умовах рослина посилює свої мезофільні риси, а в ксерофітних – ксерофільні. 

Насіння ехінацеї починало проростати при температурі 10 градусів Цельсія. Оптимальний температура для проростання 20 градусів Цельсія. Температурний режим в усі наступні фази знаходився в межах 20 – 30 градусів Цельсія. Оптимальна температура 25 – 27 градусів Цельсія. Зниження температури нижче 20 градусів Цельсія в фазі бутонізації та цвітіння призводило до уповільнення рослинних процесів, а нижче 10 градусів Цельсія до призупинення зростання. Температура нижче 3 градусів Цельсія призводила до загибелі рослини. 

Ехінацея не переносить як заморозки, так і занадто високі температури. При температурі +45 градусів Цельсія відбувається параліч продихів, рослина в’яне і якщо не зробити своєчасний полив, то вирощування ехінацеї на цьому закінчується у зв’язку із загибеллю рослини. У перший рік життя потреба ехінацеї у волозі булла дуже великою, а в другій і наступні рокименшою.

 Математичну обробку результатів досліджень проводили методами дисперсійного аналізу [11]. 


РОЗДІЛ 3

ВИВЧЕННЯ ЕКОЛОГО-БІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ

 ECHINACEA PURPUREA (L.) MOENCH. В УМОВАХ ПОЛІССЯ УКРАЇНИ

3.1. Вплив густоти посіву, року вирощування та погодних умов на будову рослин ехінацеї пурпурової 

В.Н. Самородов, С.В. Поспелов [7] вважають, що ехінацея пурпурова забезпечує максимальну продуктивність на 3, 4 і 5 роках життя, а при подальшому вирощуванні спостерігається її зниження.

Впродовж 2010-2011 років досліджувались біометричні показники рослин ехінацеї пурпурової 3-4 років вирощування і встановлено вплив густоти посіву, року вирощування і погодних умов на висоту рослин, кількість базальних і стеблових листків, генеративних пагонів і суцвіть (табл. 1).

Таблиця 1

Біометричні показники ехінацеї пурпурової в залежності від густоти посіву (третій-четвертий роки вирощування)

Густота рослин, 

тис. шт./га

Рік

виро-

щува-

ння

В середньому на 1 рослину

висота,

см

к-сть

базаль-

них

листків,

шт.

к-сть

стеблових

листків, шт.

загальна к-сть листків, шт.

к-сть

генера-

тивних

пагонів,

шт

к-сть

суцвіть,

шт.

40

(контроль)

3

105,4

24,3

30,5

54,8

4,1

25,1

4

94,3

34,6

45,5

80,1

9,9

16,0

60

3

110,4

26,5

30,9

57,4

4,0

21,4

4

95,3

29,0

45,0

74,0

9,0

17,0

75

3

98,8

29,3

32,6

61,9

4,5

19,4

4

97,0

34,0

38,8

72,8

8,3

16,0

80

3

96,5

26,5

34,5

61,0

4,5

20,5

4

95,3

29,0

34,6

63,6

6,9

12,0

Максимальна висота рослин 105,4 см. спостерігалася на третьому році життя при густоті посіву 60 тис. на га. Загальна тенденція - зменшення висоти рослин до 12,5 % із збільшенням густоти посіву до 80 тис. на га. Чотирирічні рослини були практично вирівняні за висотою. Спостерігалось збільшення висоти рослин на 1,06-4,8 % із збільшенням густоти посіву.

Кількість базальних листків була більшою у рослин четвертого року життя на 19,3-40,0 % у порівнянні з кількістю на контролі у трирічних рослин. Із збільшенням густоти, кількість базальних листків збільшилась на 20% у трирічних і зменшилась до 16% у чотирирічних рослин в порівнянні із контролем. Аналогічна закономірність склалася і з стебловими листками. Чотирирічні рослини, в залежності від варіанту, утворили на 27,2-50,0% більше листків в порівнянні з контролем трирічних рослин. У трирічних рослин спостерігаюся збільшення кількості листів із збільшенням густоти рослин на 1,3-13,0%, а у чотирирічних - зменшення на 1,0-19,5%.

Загальна кількість листків склала на одну трирічну рослину 54,8- 61,9 шт. в залежності від густоти посіву , а на чотирирічну – 63,3-80,1 шт., що на 15,5-22,7 % більше.

Кількість генеративних пагонів у трирічних рослин в середньому 4,5 шт., а у чотирирічних - 6,9-9,9 шт на рослину, що на 53,3-120,0 % більше.

Що стосується кількості суцвіть, то у трирічних рослин при меншій кількості генеративних пагонів утворилося на 41,5-56,8% більше суцвіть. Із збільшенням густоти посіву кількість генеративних пагонів на одну трирічну рослину практично не змінилася (4,0-4,5 шт.), тоді як кількість суцвіть зменшилась: з 25,1 до 19,4 шт., що склало 22,7 %. У чотирирічних рослин кількість генеративних пагонів і суцвіть в середньому на рослину зменшилась з 9,9 до 6,9 шт. пагонів із 16,0 до 12,0 шт. суцвіть, що склало відповідно 30,3% і 25,0%.

В загальному можна дійти висновку, що із збільшенням густоти посіву ехінацеї пурпурової з 40 до 80 тис./га спостерігається зменшення висоти (до 12,5%), загальної кількості листів (на 11,5-20,5%), генеративних пагонів (на 12,5-30,3%) і суцвіть ( на 22,7-29,4%).

Для виробничих потреб у ехінацеї пурпурової використовується як наземна, так і підземна маси, урожайність яких приведена в табл. 2.

Таблиця 2

Урожайність наземної маси та коренів і кореневищ ехінацеї пурпурової в залежності від густоти посіву (третій - четвертий роки вирощування)

Густота рослин тис. шт./га

Урожайність, ц/га (сира речовина)

Наземна маса

Корені і кореневища

2010 р.

2011 р.

приріст

2010 р.

2011 р.

приріст

40

(контроль)

30,1

34,3

+ 4,2

21,7

25,0

+ 3,3

60

34,9

41,4

+ 7,5

21,3

24,8

+ 3,5

75

36,9

47,8

+ 10,9

24,9

28,0

+ 3,1

80

44,1

54,5

+ 10,4

28,4

31,5

+ 3,1

             НІР0,95                 1,14           1,67                           0,65          1,03

Урожайність наземної маси ехінацеї пурпурової із збільшенням густоти рослин від 40 тис. до 80 тис./га зростає у трирічних рослин з 30,1 до 44,1 ц/га, а у чотирирічних - з 34,3 до 54,5 ц/га, що складає відповідно 46,5% та 20,7 - 58,8 %. Чотирирічні рослини ехінацеї пурпурової забезпечують на 4.2- 10,9 ц/га вищу продуктивність в порівнянні з трирічними, що складає 19,9- 23.5% в залежності від густоти рослин. Результати математичної обробки даних урожайності наземної маси ехінацеї пурпурової свідчать про достатню точність досліду та достовірність прибавки урожаю.

Урожайність коренів і кореневищ трирічних рослин ехінацеї пурпурової зростає із збільшенням густоти посіву з 21,7 до 28,4 ц/га, або на 6.7 ц/га, що складає 30,9%. На варіанті з густотою рослин 60 тис./га спостерігається зниження врожайності на 0,4 ц/га, але воно в межах похибки досліду. Прибавка урожаю коренів і кореневищ при густоті рослин 75 і 80 тис./га достовірна.

Урожайність коренів і кореневищ чотирирічних рослин ехінацеї пурпурової вища на 3,2 - 9,8 ц/га, або на 14,2-45,1 % за контроль трирічних рослин. Із збільшенням густоти рослин з 40 до 80 тис./га урожайність коренів і кореневищ у чотирирічних рослин ехінацеї пурпурової зростає з 25,0 до 31,5 ц/га, або на 6,5 ц/га, що складає 26,0%. Прибавка врожайності коренів і кореневищ чотирирічних рослин ехінацеї пурпурової по варіантах в порівнянні з трирічними складає 3,1-3,5 п/га., або 10.9 -17.0%. Отримані прибавки врожаю коренів і кореневищ, як по роках, так і по варіантах, за результатами математичної обробки - достовірні.

3.2. Вивчення залежності величини асиміляційної поверхні та чистої продуктивності фотосинтезу ехінацеї пурпурової від густоти посіву

Продуктивність рослин тісно пов’язана з величиною асиміляційної поверхні та чистою продуктивністю фотосинтезу (табл. 3).

Таблиця 3

Асиміляційна поверхня та чиста продуктивність фотосинтезу ехінацеї

пурпурової в залежності від густоти посіву (третій - четвертий рік вегетації)

Густота рослин, тис. шт./га

Рік

2010

2011

Асиміляційна поверхня тис. м2/га

Урожайність наземної маси, ц/га

Чиста продуктивність фотосинтезу, г/м2 за добу

Асимі-

ляційна

поверхня тис. м2/га

Урожайність наземної маси, ц/га

Чиста продуктивність фотосинтезу, г/м2 за добу

40

(контроль)

9,3

30,1

3,9

9,7

34,3

4,1

60

10,5

34,9

3,9

10,8

41.4

4,5

75

14,1

36,9

3,1

17.0

47,8

3,3

80

21,6

44,1

2,4

23,6

54,5

2,7

Величина асиміляційної поверхні у трирічних рослин ехінацеї пурпурової складає 9,3-21,6 тис. м2/га і збільшується зі збільшенням густоти рослин по варіантах досліду на 1,2; 4,8 та 12,3 тис. м2/га, що більше, ніж на контролі відповідно на 12,9; 51,6 та 132,2 %. Збільшення величини асиміляційної поверхні обумовлено, в основному, збільшенням густоти рослин, а також в межах 5,0-10,0 %. за рахунок збільшення кількості листків. Якщо у трирічних рослин із збільшенням густоти рослин спостерігається збільшення загальної кількості листків, хоч і незначне, то у чотирирічних спостерігається чітка закономірність до їх зменшення, на 7,1-25,1% залежно від варіанту досліду, а асиміляційна поверхня зростає на 1,1. 7,3 та 13,9 тис. м2/га, або на 11,2; 75,2 і 143,3%, лише за рахунок збільшення густоти посіву від 40 до 80 тис./га.

Збільшення величини асиміляційної поверхні ехінацеї пурпурової із збільшенням густоти посіву забезпечу є ріст урожайності наземної маси у трирічних рослин на 16,0-46,5%, а у чотирирічних - на 20,7-58,8%, але чиста продуктивність фотосинтезу при цьому зменшується, вірогідніше за все, за рахунок затінення. Так, у трирічних рослин чиста продуктивність фотосинтезу знижується із збільшенням густоти посіву в межах 0,8-1,5 г/м2 за добу, або на 20,5-38,4%. У чотирирічних рослин зниження продуктивності фотосинтезу складає 0,8-1,4 г/м2 за добу, або на 20,0-34,1%.У трирічних рослин ехінацеї пурпурової чиста продуктивність фотосинтезу становить 3,9-2,4 г/м2 за добу, а у чотирирічних 4,1-2,7 г/м2 за добу, залежно від варіанту досліду, що на 5,1-12,5% вище.

В умовах Полісся України ехінацея пурпурова добре росте і розвивається та утворює виповнене насіння, про що свідчать дані таблиці 4.

Урожайність сім’янок ехінацеї пурпурової на третьому і четвертому роках вирощування відрізняється по варіантах на 1,9 -15,8%, а із збільшенням густоти посіву збільшується з 5,7 до 8,4 ц/га у трирічних рослин і з 5,6 до 9,3 ц/га у чотирирічних. Збільшення урожайності сім’янок у трирічних рослин складає 1,9; 2,7; 3,0 ц/га. або 33,3; 47,3 і 52,6%, а у чотирирічних - 2,3; 3,0; 3,7 ц/га, або 41,0; 53,5 і 66,1 % із збільшенням густоти посіву.

Маса 1000 г сім’янок у трирічних рослин коливається від 2,5 до 3,0 г, а у чотирирічних - від 2,8 до 3,2 г, тобто у чотирирічних рослин вона більша на 0,2-0,3 г.

Таблиця 4

Насіннева продуктивність ехінацеї пурпурової за різної густоти посіву

(3-4 роки вирощування)

Густота рослин тис. шт./га

На 1 рослину в середньому

Маса 1000 сім’янок, г

Урожай-

ність

сім’янок,

ц/га

к-сть

генера-

тивних

пагонів,

шт.

кількість

суцвіть,

шт.

маса

сім'янок,

г

к-сть сім'янок, тис. шт.

2010 р.

40

(контроль)

4,1

25,1

14,3

5,9

2,8

5,7

60

4,0

21,4

12,7

3,8

3,0

7,6

75

4,5

19,4

11,6

2,9

2,8

8,7

80

4,5

20,5

10,5

2,4

2,5

8,4

2011 р

40

(контроль)

9,9

16,0

14,1

5,2

2,9

5,6

60

9,0

17,0

13,2

4,3

3,2

7,9

75

8,3

16,0

11,5

3,7

3,0

8,6

80

6,9

12,0

11,6

3,1

2,8

9,3

Найбільш виповнені сім’янки на варіанті 60 тис. рослин на га і у трирічних, і у чотирирічних рослин і мають найбільшу масу 1000 сім’янок. Дещо менша маса на варіантах 40 і 75 тис. рослин, а з 80 тис. рослин починається зниження маси 1000 сім’янок. Така ж закономірність зберігається і в обрахунку маси сім'янок на одну рослину. У трирічних і у чотирирічних рослин маса сім'янок на одну рослину практично не відрізняється, а із збільшенням густоти посіву зменшується в трирічних рослин на 1,6-3,8 г, а в чотирирічних - на 0,9-2,6 г, або на 11,2-26,5% і 6,4-18,4% відповідно.

РОЗДІЛ 4

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ ТА ОХОРОНА ПРАЦІ ПРИ ВИРОЩУВАННІ 

ЕХІНАЦЕЇ ПУРПУРОВОЇ

4.1. Нормативно-правове забезпечення охорони праці

До основних законів та підзаконних актів, що регламентують правові відносини у сфері охорони праці відносяться:

  •  Конституція України;
  •  Кодекс законів про працю (КЗпП);
  •  Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров’я», «Про пожежну безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» і ін.;
  •  Укази і постанови Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України.

Окремі питання щодо охорони праці регламентуються Цивільним, Кримінальним та Адміністративним кодексами.

Згідно з статтею 3 Конституції України кожна людина має право на вільний розвиток своєї особистості, а її життя й здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найкращою соціальною цінністю.

Основний закон України гарантує також право на працю та належні, безпечні й здорові умови праці.

Відповідно до статті 45 Конституція визначає право кожної людини на відпочинок, на оплачувану щорічну відпустку, встановлення скороченого робочого дня для окремих професій і виробництв, скороченого часу роботи в нічні зміни і ін.

Громадяни України мають право на соціальний захист: забезпечення пенсії в разі часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках передбачених законом (ст. 46). Це право гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Всі види соціальних виплат та допомог, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Основний Закон держави має найвищу юридичну силу, на ньому ґрунтується вся національна система права. Закони та нормативно-правові акти приймаються на основі конституції і повинні їй відповідати.

Трудові відносини працівників з питань охорони праці та трудового Законодавства регламентує Кодекс Законів про Працю (КЗпП). У КЗпП зафіксовані питання трудового законодавства: право на працю, обов’язки та права працівників, умови укладання договорів про працю, тривалість робочого часу, обмеження щодо понадурочні роботи, охорона праці жінок та молоді, пільги працівникам, що поєднують роботу з навчанням і т. ін. В окремих статтях КЗпП зазначено шляхи створення здорових і безпечних умов праці, дотримання вимог охорони праці під час будівництва й експлуатації будівель, споруд та обладнання; заборону введення в експлуатацію підприємств, нових машин та іншого обладнання які не відповідають вимогам охорони праці; обов’язки адміністрації щодо поліпшення умов праці; контроль за дотриманням вимог інструкцій з охорони праці; матеріальну відповідальність за збитки заподіяні працюючим ушкодження їх здоров’я і т. ін.

Державним законодавством встановлюється відповідний рівень умов праці шляхом забезпечення права населення на санітарно-епідеміологічне благополуччя, здоров’я та довголіття.

Закон «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» (1994 р.) визначає порядок організації державної санітарно-епідемічної служби та державного санітарного нагляду.

Згідно з цим Законом державній реєстрації та гігієнічній регламентації підлягають будь-які небезпечні чинники фізичної, хімічної або біологічної природи наявні у середовищі життя й діяльності людини.

Санітарне та епідеміологічне благополуччя населення – це своєчасна й достовірна інформація про стан здоров’я та наявні чинники розвитку, це створення оптимальних умов життєдіяльності, що забезпечують низький рівень захворюваності, відсутність шкідливого впливу на здоров’я населення чинників навколишнього середовища і т. ін. Підприємства зобов’язані розробляти та здійснювати санітарні й проти епідеміологічні заходи та контролювати виконання вимог санітарного законодавства.

В окремих статтях цього закону зафіксовано вимоги до проектування, будівництва, розробки нових засобів праці та технологій (ст. 15), вимоги до водопостачання (ст. 18), до чистого атмосферного повітря (ст. 19), вимоги до виробничих та жилих приміщень (ст. 22), об’єкти санітарно – гігієнічної експертизи (ст. 10, 11), питання радіаційної безпеки та захист населення від їх шкідливого впливу .

В законах визначено, що кожен громадянин зобов’язаний дбати про збереження навколишнього середовища, відшкодувати завдані ним збитки та не порушувати права й свободи інших людей, неухильно дотримуватися законодавчих вимог, так як незнання законів не звільняє людину від юридичної та іншої відповідальності.

4.2. Нормативні акти з охорони праці, пов’язані з агроекологічними дослідженнями

Одним з основних нормативних документів, що регламентує охорону праці при виконанні агроекологічних досліджень є Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві (затв. 26.11.2012,1353). 

Правила охорони праці у сільськогосподарському виробництві  поширюються на всі підприємства, установи й організації незалежно від підпорядкування та форми власності, на підприємців, фермерів та інших юридичних і фізичних осіб, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції.

Правила встановлюють вимоги безпеки праці до організації й виконання технологічних процесів по вирощуванню, збиранню і первинній обробці сільськогосподарських культур, виробництву і первинній обробці продукції тваринництва й птахівництва, а також під час виконання вантажно-розвантажувальних робіт та транспортування вантажів.

Правила є обов'язковими для працівників підприємств, а також для тимчасово залучених до праці осіб, студентів та учнів профтехучилищ, які проходять виробничу практику на підприємствах.

4.3. Вимоги безпеки праці при вирощуванні чорнушки посівної.

Технологія вирощування чорнушки посівної передбачає внесення мінеральних добрив. Використання мінеральних добрив потребує спеціальних знань, оскільки невміле їх застосування може призвести до отруєння працюючих з ними людей, загибелі корисних комах, тварин, птиці, а також  забруднення навколишнього середовища.

Правильна організація робіт – одна із основних вимог попередження шкідливої дії пестицидів і мінеральних добрив на організм людини.

Робота з мінеральними добривами повинна проводитись силами постійних бригад, які пройшли медогляд, навчання та інструктаж з охорони праці і надання першої допомоги потерпілим. Бригадирами та ланковими призначаються особи, які мають певний досвід роботи з пестицидами і мінеральними добривами або пройшли курс спеціальної підготовки.

Не допускаються до роботи особи менше 18 років, жінки в період вагітності і годування дитини, особи, які перенесли хірургічні операції (протягом року) і мають медичні протипоказання, жінки старше 50 років і чоловіки старше 55 років. Категорично забороняється допуск до роботи в нетверезому стані.

Всі роботи з хімічної обробки ґрунту і рослин повинні проводитися під керівництвом агрономів або спеціалістів із захисту рослин.

Працюючі повинні бути ознайомлені з особливостями використання мінеральних добрив, знати правила безпечної роботи з ними і забезпечені засобами індивідуального захисту. Роботи повинні бути механізовані.

Безпека праці при застосуванні мінеральних добрив повинна забезпечуватися:

  •  організацією спеціальних бригад або ланок;
  •  спеціальним навчанням працюючих;
  •  механізацією всіх робіт з застосуванням обладнання і машин;
  •  застосуванням засобів індивідуального захисту;
  •  проведенням медико-профілактичного обслуговування працюючих;
  •  контролем за дотриманням умов праці при роботах з пестицидами та мінеральними добривами.

Під час виконання робіт працівники, що працюють із агрохімікатами, повинні мати при собі посвідчення на право роботи з пестицидами й агрохімікатами, медичну аптечку й наряд на виконання робіт і пред’являти їх на вимогу представників державного нагляду та відомчого контролю [38, 39].

Тривалість робочого дня при роботі з надзвичайно небезпечними і високо небезпечними речовинами не повинна перевищувати 4 години (з доробкою протягом 2 годин в нешкідливих умовах), з рештою пестицидів – 6 годин.

На період роботи з мінеральними добривами робочих необхідно забезпечувати засобами індивідуального захисту, безкоштовним спец-харчуванням у відповідності з медичними показаннями, організувати душ і централізоване прання одягу.

Необхідно стежити за суворим дотриманням працюючими правил безпеки, виробничої, санітарної та особистої гігієни.

Для прийому їжі і відпочинку відводять спеціально обладнане місце: там повинен бути бачок з питною водою, рукомийник, мило, рушник і аптечка першої допомоги. Місце відпочинку повинно знаходитися на відстані не менше 200 м від робочого місця і з підвітряного боку.

Перед початком хімічної обробки посівів необхідно сповістити все навколишнє населення про місце та строки обробок, на відстані не менше 300 м від меж оброблених ділянок виставити попереджувальні знаки, а власників вуликів попередити про необхідність прийняти заходи з охорони бджіл. Знаки можна прибрати тільки після закінчення карантинного строку. Санітарно-захисна зона при наземній обробці повинна становити 500 м, при авіаційній – 1000 м.

Керівник робіт повинен стежити за станом і самопочуттям працюючих. При першому наріканні на здоров’я його негайно відстороняють від роботи, приймають заходи з надання першої і кваліфікованої медичної допомоги.

Всі роботи із застосування мінеральних добрив необхідно виконувати тільки з використанням спеціальних машин і апаратури. Хімічні обробки реєструють в спеціальному журналі, який являється офіційним документом для перевірки виготовленої господарством продукції на залишок пестицидів та добрив, а також порушення технології їх застосування і розслідування випадків отруєння людей, тварин, риби, забруднення оточуючого середовища.

Вихід людей на плантації, оброблені пестицидами, дозволяється тільки після закінчення карантинних строків [39].

При виконанні ручних робіт на площах, оброблених пестицидами, працюючі повинні знаходитися обличчям до вітру. При боковому вітрі необхідно розташовуватися так, щоб його направлення було на бік ділянки з виконаними ручними роботами.

Не допускається проведення робіт на важкопровітрюваних ділянках (впадини, біля лісосмуг та ін.) в безвітряну погоду. Не допускається проведення ручних робіт на ділянках, які межують з площами, на яких на даний момент проводиться обробка пестицидами.

Роботи з використанням добрив проводять за допомогою спеціальних машин і механізмів наземним або авіаційним способами.

Привезені на поля добрива повинні бути використані в той же день. Навіть для короткочасного зберігання їх забороняється зсипати безпосередньо на землю, тому що це може призвести до погіршання фізико-хімічних якостей, забруднення атмосфери, міграції через ґрунт в ґрунтові води, випадкового отруєння тварин. Добрива необхідно насипати тільки на водонепроникну підстилку (брезент, поліетилен) і ретельно прикривати цим матеріалом.

Якщо добрива в вносять розкидачі (працює одночасно декілька машин), необхідно призначити старшого групи, який повинен стежити за дотриманням вимог безпеки. Відстань між рухомими по полю агрегатами повинна бути не менш 50-70 м.

У зв’язку з тим, що в повітря робочої зони можуть поступати не тільки добрива, але й велика кількість ґрунтового пилу, забрудненого добривами, які були внесені раніше, пестицидами і продуктами їх розпаду, трактористи повинні використовувати засоби захисту органів дихання і шкіряних покривів [39].

Рідкі мінеральні добрива (РМД) вносять у ґрунт спеціальними машинами, в які РМД перекачують із аміаковозів за допомогою насоса. При цьому необхідно суворо дотримуватися правил безпеки і обов’язково застосовувати засоби індивідуального захисту. Тракторист зобов’язаний регулярно очищати фільтри, не допускати підтікання рідини в з’єднаннях шлангів, стежити за шкалою за наявністю рідини в резервуарах, плавно піднімати робочі органи машини. На відстані 8-10 м до кінця борозни тракторист повинен виключити насос-дозатор для запобігання загазованості робочого середовища.

Не дозволяється перевищення норм внесення мінеральних добрив у ґрунт. Підживлення посівів необхідно проводити після завершення ручних робіт.

Не рекомендується вносити РМД після застосування хлорорганічних пестицидів при високих температурі і вологості повітря, тому що можливе утворення високотоксичних газів (інтервал повинен бути не менш 3-х діб ).

Якщо РМД залишилися невикористаними, їх необхідно злити в ємність для зберігання або в місце захоронення шкідливих речовин.

Забороняється залишати автоцистерни, трактори з ємностями, заповненими РМД, біля місць з відкритим вогнем, в населених пунктах, на схилах, палити біля ємностей, у яких міститься водний та безводний аміак. У випадку пожежі цистерни з аміаком необхідно вивезти в безпечне місце і облити водою

Всі операції з обслуговування машин при внесенні РМД необхідно проводити з підвітряного боку, використовуючи засоби індивідуального захисту [39].

4.3. Правила безпечного зберігання і транспортування  мінеральних добрив

 При перевезенні мінеральних добрив необхідно користуватися справними транспортними засобами. Нетаровані сипучі мінеральні добрива необхідно вкривати брезентом, щоб запобігти пилоутворенню.

Аміачну воду, РКД і безводний аміак до місця застосування доставляють в спеціальних автомобільних і тракторних ємностях (цистернах).

Ємності для транспортування рідких мінеральних добрив повинні мати герметичні люки. Поверхню ємності для перевезення аміачної води необхідно фарбувати в світло-сірий колір і зробити напис чорною фарбою «Небезпечно! Водний аміак». При транспортуванні не дозволяється перевищувати швидкість більше 40 км/год., рухатися при сильному тумані і ожеледиці, залишати цистерну на підйомах і спусках, зупинятися на відстані менше 200 м від населених пунктів і тваринницьких ферм і виливати аміак на землю [38].

На всіх етапах транспортних робіт, де можливе потрапляння в повітря зони дихання мінеральних добрив у вигляді пилу або парів, а також попадання їх на шкіру, необхідно користуватися відповідними засобами індивідуального захисту.

Транспорт для перевезення пестицидів і мінеральних добрив повинен відповідати вимогам «Правил перевезення автомобільним транспортом мінеральних добрив і хімічних засобів захисту». Перевозять тільки на транспорті, який можна легко очистити і знезаразити.

Забороняється перевезення одночасно з мінеральними добривами людей, харчових продуктів, питної води, предметів домашнього побуту.

Після перевезення сухих мінеральних добрив транспортні засоби необхідно очистити від їх залишків і промити водою під напором, а при перевезенні рідких добрив ємності промити гарячою водою або паром. Виконувати ці процедури необхідно на спеціально відведеному місці [39].

Отже, майбутній фахівець агропромислового комплексу обов’язково має знати нормативно-правову базу з питань охорони праці та дотримуватися техніки безпеки в процесі сільськогосподарського виробництва.


ВИСНОВКИ

1. Ехінацея пурпурова на четвертому році вирощування нарощує продуктивність наземної маси, коренів і кореневищ в порівнянні з третім на 4,2-10,9 ц/га (13,9-23,5%) і 3,1-9,8 ц/га (14,2-45,1%) відповідно. Насіннева продуктивність на третьому і четвертому роках вирощування складає 5,7-8,4 ц/га і 5,6-9,3 ц/га, збільшення на 10,7% відмічено лише при густоті посіву 80 тис. на та.

2. Із збільшенням густоти посіву з 40 до 80 тис. рослин на га зменшується висота рослин на 12,5%, загальна кількість листків - на 11,5- 20,5%, генеративних пагонів - на 12,5-30,3% і суцвіть - на 22,7-29,4% в розрахунку на одну рослину.

3. За рахунок збільшення густоти посіву урожайність наземної маси в три- і чотирирічних рослин зростає відповідно на 16,0-46,5 % та 20,7- 58,8%, коренів і кореневищ - на 14,7-30,9 % та 12,0-26,0 %, насіння - на 33,3-52,6% та 41,0-66,1%.


СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1.  Горбань А.Т. Результаты изучения эхинацеи пурпурной в Институте лекарственных растений УААН// Изучение и использование эхинацеи. Материалы международной научной конференции. - Полтава. - 1998. -С. 69-73.
  2.  Майсурадзе Н.И. Методики исследований при интродукции лекарственных растений/ Майсурадзе Н.И., Кисилёв В.П. - М., 1984. – 32 с.
  3.  Ничипорович А.А. О формировании и продуктивности работы фотосин-тетического аппарата разных культурных растений в течение вегетационного периода/Ничипорович А.А., Власова М.Т.// Физиология растений. - 1961. - Т.8. -Вып.-С.18-25.
  4.  Порада А.А. Опыт выращивания эхинацеи пурпурной в Лесостепи Украины // Изучение и использование эхинацеи. Материалы международной научной конференции. - Полтава. - 1998. - С. 87.
  5.  Поспелов С.В. Математический метод расчета площади листов эхинацеи пурпурной//Вивчення онтогенезу рослин природний і культурних флор у ботанічних закладах і дендропарках Євразії. Матеріали 12 міжнародної конференції/ Поспелов С.В., Самородов В.Н., Кравченко С.А.- Полтава,- 2000. - С. 250-252.
  6.  Самородов В.Н. Фитохимический состав представителей рода Эхинацея (Echinacea (Moench) и его фармакологические свойства (обзор)// Самородов В.Н, Поспелов С.В., Мойсеева Г.Ф. и др. /Хим.фармац. журнал. - 1996. - Т.30. - 4. – С. 32-37.
  7.  Самородов. В.Н. Эхинацея в Украине: полувековой опыт интродукции и возделывания/Самородов В.Н., Поспелов С.В. - Полтава, «Верстка». - 1999. - 50 с.
  8.  Буйко Р.А. Биология девясила высокого и накопление в нём эфирного масла. // Ботан. журн.М., 1959.т.4,12.С.:43.
  9.  Кархут В.В. Ліки навколо нас.К.: Здоров’я, 1993..
  10.  Ковтуник І.М., Тихонов М.М. Введення в культуру рідкісних лікарсько-кормових і пряних рослин. // Проблеми екології Поділля.К.-Подільський, 1989. - 152 с.
  11.  Кьосев П.А. Полный справочник лекарственых растений. М.: Эксмо, 2004.с.
  12.  Котуков Г.Н.. Культивовані і дикорослі лікарські рослини.К.: Наук. Думка, 1971.с. 
  13.  Лікарські рослини. Значення і біологічні особливості, технологія вирощування, заготівля / В.В. Лихочвор, В.С. Борисюк, С.В., Дубковецький, Д.М. Онищук.Львів: НВФУкраїнські технології, 2003.-272 с. 
  14.  Жарінов В.І., Остапенко А.І. Вирощування лікарських, ефіроолійних, пряносмакових рослин.К.: Вища шк., 1994.-231 с.
  15.  Родман Л.С. Лекарственное растениеводство. // Справочник для с.-х. вузов. ТСХА. М., 1991.с.
  16.  Синицина В.Г. Девясил высокий и девясил большой в Казахстане. / Труды ин-та ботан. Казахской ССР.Алма-Ата, 1978. - С.: 33.
  17.  Дикорастущие лекарственные растения /Ю. Грау, Р.Юнг, Б. Мюнкер; Пер. с нем. И.Муромец .-М.:ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002.-288с. 
  18.  Доспехов Б.А. Методика полевого опыта (с основами статистической обработки результатов исследований).- 5-е изд., доп. и перераб.М.: Колос, 1985. - 352 с.
  19.  Государственная Фармакопея СССР: Вып.2. Общие методы анализа. Лекарственное растительное сырье /МЗ СССР. изд., доп.М.:Медицина, 1989. −400 с.
  20.  Зелень и травы.М.: Изд-во ЭКСМО—Пресс, Изд—во Лик пресс, 2001. - 128 с.
  21.  Гринь В.П., Кузнецова СВ. Редкосные овощные и пряные культуры. - К.: Урожай, 1991. - 152 с.
  22.  Новоселов П.П. Сад лечебных культур.Днепропетровск: Сич, 1992.-46 с.
  23.  Носаль М.А., Носаль И.М. Лекарственные растения и способы их применения в народе.Харьков: Интербук, 1990.с.
  24.  Попов А.П. Лекарственные растения в народной медицине.К.: Здоров'я, 1969.с.
  25.  Современная энциклопедия лекарственных растений / Составитель В.Преображенский.Донецк: ПКФ «БАО», 2000. - 592 с.
  26.  Универсальная энциклопедия лекарственных растений / Составители И. Путырский, Прохоров.Мн.: Книжный дом; М.: Махаон, 2000. - 656 с.
  27.  Вигера С.М. Фітонцидологія з основами вирощування та застосування фітонцидно-лікарських рослин: Навч. посіб. - К.: Вирій, 2001. -160 с.
  28.  Вітаміноносні лікарські рослини: Довідник / Ф.А. Жогло, В.П. Попович, П.В. Олійник, P.M. Шурин. - Львів: Світ, 1992. - 152с.
  29.  Гринь В.П., Кузнецова С. В. Редкосныс овощные и пряные культуры. - К.: Урожай, 1991. - 152 с.
  30.  Дари лісів / Ю.Я. Єлін, М.Я. Зерова, В.Й. Лушпа, С.І. Шабарова. - 3-є вид., доп. і перероб. - К.: Урожай, 1983. - 352 с.
  31.  Жарінов В.І., Остапенко А.1. Вирощування лікарських, ефіроолійних, пряносмакових рослин. - К.: Вища школа, 1994. - 234с.
  32.  Кархут В.В. Жива аптека - К.: Здоров'я, 1992. - 312 с.
  33.  Лекарственные растения СССР / О.В Журба, A.M. Рабинович, А.П. Терзиева и др. - Москва: Планета, 1988. - 207с.
  34.  Лікарські рослини в науковій медицині. Редактор І. Куштенко - Київ: Нива, 1998.-74с.
  35.  Мамчур Ц.І., Гладун Я.Д. Лікарські рослини на присадибній ділянці. -2-е вид. - К.: Урожай, 1989. - 136 с
  36.  Мусієнко М.М. Фізіологія рослин: Підручник.-К.: Фітосоціоцентр,2001.-392с.
  37.  Никиточкина Т.Д., Шипиленко А. К. Лекарственные растения леса. -М.: Изобразительное искусство, 1991. - 33 с.
  38.  Николайчук Л.В., Жигар М.П. Целебные растения. - 3-е изд., стереотип. - Харьков: Прапор, 1993 - 239с.
  39.  Новоселов П.П. Сад лечебных культур. - Днепропетровск: Сич, 1992.-46 с.
  40.  Носаль М.Б., Носаль И. М. Лекарственные растения и способы их применения в народе. - Харьков: Интербук. - 1990. - 158 с.
  41.  Пастушенков Л.В., Пастушенков А.Л., Пастушенков В.П. Лекарственные растения. - Л.: Лениздат, 1990.- 384 с.
  42.  Перевозненко И.И. Лекарственные растения в современной медицине. - К.: Знание, 1990 - 48 с.
  43.  Попов А.П. Лекарственные растения в народной медицине. - К.: Здоров'я, 1969. - 316 с.
  44.  Просвирина Т., Терзиева А. Зеленая аптека, комплект открыток.-
    Москва: Планета, 1983 - 22 откр.
  45.  Рева М.Л. Зеленая кладовая. - Донецк: Донбас, 1991. - 151 с.
  46.  Резникова А.С., Бузни П.А. Календарь травника. - Киев: Редакция
    журнала
    "Дім, сад, город", 2002. - 50 с.
  47.  Рябчук В.П. Дари лісу. - Львів: Світ, 1981. - 156 с.
  48.  Синадский Ю.В., Синадская В. А. Целебные травы. - М.: Педагогика, 1991- 176 с.
  49.  Смик Г.К. Знайдеш в рослині порятунок.- 2-е видання. - К.: Т-во "Знання", 1992.- 62 с.
  50.  Смик Г.К. Корисні та рідкісні рослини України. - К.: УРЕ, 991.- 416с.
  51.  Соколов С.Я., Замотаев И.П. Справочник по лекарственным растениям (Фитотерапия). 2-е изд., стереотип. - Москва: Медицина, 1988. -464 с.
  52.  Справочник по заготовкам лекарственных растений /Д.С. Ивашин, 3. Ф. Катина, И. 3. Рыбачук и др. - 4-е изд, испр. и доп. -К.:Урожай,1983.-296 с.

1

Другие работы

лекція обєктів SQL.


Бази даних є найвищим рівнем організації обєктів SQL. Ця частина описує властивості баз даних і їх створення керування та видалення. База даних ...

Подробнее ...

Реферат на тему 40ой президент США


Рональд Уилсон Рейган родился 6 февраля 1911 года в квартире этажом выше местного банка. Отец Джон Эдвард Джек Рейган мать Нелли Уилсон Рейган . ...

Подробнее ...

о внутреннем устройстве процессов, потоков, д...


Мультипрограммирование, или многозадачность (multitasking), ? это способ организации вычислительного процесса, при котором на одном процессоре п...

Подробнее ...

. ВВЕДЕНИЕ Историю уголовного наказания обычн...


ВВЕДЕНИЕ Историю уголовного наказания обычно изображают как ряд прогрессивных шагов направленных на его постепенную гуманизацию. В крайних случа...

Подробнее ...