. Загальна характеристика адміністративних правовідносин ________ 61.



Работа добавлена на сайт TXTRef.ru: 2019-10-29

                        ЗМІСТ                            

Вступ_____________________________________________________________ 3 Розділ 1. Загальна характеристика адміністративних правовідносин ________ 6
1.1. Зміст та ознаки адміністративних правовідносин _____________________ 8

1.2. Особливості адміністративних правовідносин _______________________ 12
Розділ 2. Види адміністративних  правовідносин_______________________ 15  Розділ 3. Юридичні факти як підстави виникнення, зміни та припинення адміністративних  правовідносин _____________________________________ 19
Висновок__________________________________________________________ 22
Список нормативно – правових актів та використаної літератури__________   24


                            ВСТУП                           

 
Тема моєї курсової роботи «Поняття та види адміністративних правовідносин». Під час дослідження даної теми велика увага приділяється характеристиці поняття та видам, структурі та юридичним підставам виникнення.
 Тема даної роботи є дуже актуально як і всі інші інститути адміністративного права, адже для успішного вирішення будь – якої ситуації необхідно правильно кваліфікувати правовідносини, визначити предмет спору та особливості характерні для певного виду правовідносин.  
 Дана тема привертає велику увагу з боку законодавчих органів та науковців, що знаходить своє відображення в законодавчих та підзаконних нормативно – правових актах, підручниках, виданнях, газетах та ін.
 Метою дослідження адміністративно – правових відносин є виявлення основних проблем та недоліків, а також прогалин, що виникають у адміністративному законодавстві в цілому.
 Регулювання адміністративних правовідносин є однією з важливих складових завдань держави, оскільки адміністративне право – це галузь права, норми якого регулюють суспільні правовідносини, що виникають у сфері управління, тобто обов’язковою стороною у цих правовідносинах є суб’єкт владних повноважень. А згідно норм конституційного права України, яке становить основу національного законодавства, держава має створити надійні гарантії захисту прав і свобод людини, обмежити державну владу, а саме свавілля та неправомірні дії з боку органів державної влади. Зазначені права реалізуються шляхом видання законів та підзаконних нормативно

-правових актів, та шляхом покладення на відповідні державні органи завдань щодо виявлення та запобігання правопорушенням з боку органів, які наділені управлінськими, владними функціями, а також шляхом реалізації громадянами, іноземцями, особами без громадянства, підприємствами, установами та організаціями права на захист у адміністративному та судовому порядку.
 Об’єктом дослідження є саме те, з приводу чого виникають адміністративні правовідносини,а саме це можуть бути будь-які рішення,правові акти чи документи, що приймаються органами державної влади; протоколи та постанови в справах про адміністративні правопорушення, про порушення митних правил прийняті уповноваженими органами держави. Також до об’єктів, що породжують адміністративні правовідносини можна віднести пенсії, соціальні виплати, допомоги, адже саме з цих підстав виникає дуже велика кількість адміністративних правовідносин між фізичними особами та органами Пенсійного фонду України і соціальної політики, що зумовлює необхідність правового регулювання. Важливим об’єктом, який породжує адміністративні правовідносини є публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, інша державна служба. Саме відносини щодо прийняття, проходження і звільнення з публічної служби потребують необхідного правового регулювання, адже вони є яскравим прикладом адміністративних правовідносин і виникають між фізичною особою та державою, від імені якої діють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, суди, прокуратури, органи внутрішніх справ, служби безпеки, податкові органи, військові формування та інші органи, наділені владними, управлінськими функціями.
Від організації державного управління, діяльності відповідних державних органів та посадових осіб значною мірою залежить забезпечення реалізації законності, дотримання прав і свобод людини, соціальний, правовий та економічний захист громадян. Апарат виконавчої влади забезпечує виконання завдань у сферах господарського, соціально-культурного, адміністративно-політичного будівництва та в інших галузях управлінської діяльності. З метою забезпечення умов для побудови демократичної, правової, соціальної держави, утвердження і забезпечення прав людини і громадянина  і відповідного реформування системи органів державного управління розроблена та втілюється в життя адміністративно-правова реформа.

 У процесі управління виникають організаційні зв'язки між учасниками цих відносин, багато з яких потребують правового регулювання. Таке регулювання здійснюють за допомогою адміністративно-правових норм і таким чином перетворюють їх у адміністративно-правові відносини.

 Сукупність управлінських відносин у сфері державного управління складає предмет адміністративного права.

 Суспільні відносини є результатом діяльності людей у сфері державного управління. Саме через них виявляються характер, призначення, спрямованість і мета управління. Вони є загальними і існують в усіх соціальних системах і підсистемах, для яких характерне державне управління. Проте, хоч у якій сфері вони не виникали б і хто б у них не вступав, вони завжди є відносинами між керуючими та керованими, між суб’єктом та об’єктом управління.

 Предметом розгляду адміністративного права є не усі управлінські відносини, а лише ті, які складаються внаслідок і з приводу виконання органами державного управління своїх виконавчо - розпорядчих функцій.


 РОЗДІЛ 1.  ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН               

Адміністративно - правові відносини – це результат впливу адміністративно - правових норм на поведінку суб’єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв’язки державно-владного характеру.  
 Адміністративно - правові відносини є різновидом правових відносин, а тому характеризуються їх загальними ознаками, як: первинність правових норм, унаслідок чого правовідношенням є результатом регулюючого впливу на дані суспільні відносини даної правової норми, що додає йому юридичну форму; регламентація правовою нормою дій (поводження) сторін цього відношення; кореспонденція взаємних обов'язків і право сторін правовідносин, обумовлена нормою і т.д.
 Адміністративно-правові відносини завжди мають державно-владний характер, тобто один із суб'єктів завжди наділений державою владними повноваженнями щодо інших учасників адміністративно-правових відносин. У даному розумінні не є винятком і так звані "горизонтальні" адміністративно-правові відносини.
 Відносини, що регулюються адміністративним правом, мають місце у різних сферах державного управління: це економіка, культура, комунальне господарство, охорона здоров'я, освіта, внутрішні справи, оборона тощо. Сфери соціально-господарського комплексу за ознаками своєї діяльності здебільшого автономні, тому спільне між ними, наприклад, комунальним господарством і морським транспортом, відшукати важко. Однак адміністративно-правові відносини у зазначених сферах близькі за своєю суттю. Ріднить їх те, що вони виникають з питань організації їх діяльності і для цього застосовуються ідентичні методи та форми.
 Відносини, що становлять предмет адміністративного права, характеризуються такими особливостями:

• виникають тільки в результаті державно-управлінської (владної) діяльності;

• в них обов'язково бере участь виконавчо - розпорядчий орган держави;
•  завжди є наслідком свідомої, цілеспрямованої, вольової діяльності від імені держави.


     1.1. ЗМІСТ ТА ОЗНАКИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Адміністративно - правові відносини - це суспільні відносини у сфері державного управління, учасники яких виступають носіями прав і обов'язків, урегульованих нормами адміністративного права.
Як правило, адміністративні правовідносини, маючи ознаки, притаманні всім правовідносинам, разом з тим відрізняються від них принциповими особливостями, що відображають специфіку виконавчо - розпорядчої діяльності, а саме:
- вони являють собою юридичну форму управлінських відносин і мають організаційний характер, що зумовлено організуючою сутністю державного управління;
- вони виникають у сфері виконавчо - розпорядчої діяльності [3];
- обов'язки і права сторін в адміністративно-правових відносинах завжди пов'язані з практичним вчиненням певних дій саме у сфері державного управління;
- умовою виникнення адміністративно-правових відносин є участь у них обов'язкової сторони, наділеної юридично - владними повноваженнями (обов'язкового суб'єкта). У цих правовідносинах відображаються і реалізуються інтереси держави;
- адміністративно-правові відносини можуть виникати за ініціативою будь-якої зі сторін (органу виконавчої влади, громадянина). Ці відносини можуть виникати всупереч волі або бажанню іншої сторони. Для органів виконавчої влади держави право вступати в такого роду відносини одночасно є їх обов'язком;
- можливі спори між сторонами адміністративно-правових відносин вирішуються, зазвичай, в адміністративному порядку, тобто шляхом безпосереднього юридично-владного розпорядження уповноваженого органу виконавчої влади або посадової особи. В окремих випадках передбачений судовий порядок вирішення адміністративно - правових спорів;
- адміністративно-правові відносини — це особливий зв'язок між їх учасниками, один із яких за даних обставин має право вимагати від іншого такої поведінки, яку передбачено адміністративно-правовою нормою;
- орган управління зобов'язаний реалізувати свої матеріально-правові та процесуальні права, тобто право є одночасно і обов'язком суб'єкта адміністративно-правових відносин;
- адміністративно-правові відносини можуть виникнути за ініціативою будь-якого суб'єкта адміністративного права, згода іншої сторони не є обов'язковою умовою для їх виникнення;
- порушення однією зі сторін своїх обов'язків зумовлює її відповідальність не перед іншою стороною, а перед державою в особі її компетентних органів;
- адміністративно-правові відносини, що виникають між органами виконавчої влади та іншими суб'єктами адміністративного права, не завжди є відносинами, які здійснюють за методом влади та підпорядкування. Ці відносини можуть реалізовувати на засадах як влади й підпорядкування, так і рівності сторін, тобто кожна сторона зобов'язана виконувати конкретні вимоги правової норми. Тут завжди має місце подвійний зв'язок: правомочність — обов'язок — правомочність. Наявність взаємних прав і обов'язків властива досить широкому колу адміністративних  правовідносин;
- санкції, що застосовують до сторін адміністративно-правових відносин за порушення ними своїх прав і обов'язків, — це, як правило, заходи адміністративного примусу, адміністративної та дисциплінарної відповідальності, може настати також матеріальна або кримінальна відповідальність;
- спори, що виникають між сторонами адміністративно-правових відносин, вирішують як у адміністративному, так і в судовому порядку. Більшість адміністративно-правових спорів вирішують в адміністративному порядку, тобто уповноваженими на те органами державної виконавчої влади або посадовими особами [5].
 У цілому адміністративно-правовим відносинам притаманні дві найважливіші ознаки: з одного боку — це форми соціальних відносин, оскільки в них обов'язково беруть участь люди чи їх об'єднання, а з іншого — це форми організаційних відносин, у процесі реалізації яких розв'язуються завдання управлінської діяльності.
 Матеріальним змістом адміністративних правовідносин є поведінка суб’єктів (наприклад, створення робочих місць), а юридичним — суб’єктивні права і юридичні обов’язки, що встановлені адміністративно-правовими нормами. Суб’єктивні права — це
 належна державному органу чи органу місцевого самоврядування міра дозволеної (можливої) поведінки для задоволення їх інтересів, забезпечена юридичними обов’язками іншої сторони відносин — наприклад, військовозобов’язаних.

 Саме обов’язки іншої сторони адміністративних відносин, які містяться у нормі, і є гарантією додержання прав уповноваженого державою органу (військового комісаріату). Обов’язок іншої сторони адміністративних правовідносин може полягати в утриманні від дій (наприклад, заборона призову на навчальні (або перевірні) та спеціальні збори військовозобов’язаних з числа педагогічного складу вищих, професійно-технічних і загальноосвітніх навчальних закладів, навчальних закладів Товариства сприяння обороні України, – в період, коли в цих закладах проводяться заняття), або, навпаки, виконання обов’язку (районні (міські) військкомати зобов’язані під час проведення приписки до призовних дільниць, призову на строкову військову службу, призову на військову службу офіцерів запасу та проходження навчальних зборів ознайомити громадян з їх правами, обов’язками та вимогами чинного законодавства) [13, с. 58].
 Структурно склад адміністративно-правових відносин утворюють такі елементи: об´єкт, суб´єкти та юридичні факти. Крім цих складових, деякі вчені виділяють ще такий елемент, як юридична основа, у ролі якої виступають адміністративно-правові норми, що опосередковують зміст адміністративно-правових відносин, визначають права, обов´язки, а також поведінку учасників таких відносин, впливають на їх характер і мету.
 Першим елементом складу відносин адміністративного права є його об´єкт. Без сумніву, він відіграє роль ключового у цих відносинах. Від того, наскільки повно і правильно буде визначено об´єкт, залежить не тільки поведінка суб´єктів адміністративно-правових відносин, а й досягнення кінцевої мети цих відносин.
 З приводу об´єкта адміністративно - правових відносин у наукових колах існує кілька думок. Більшість авторів вважають, що об´єктом відносин адміністративного права є дії, поведінка людей - учасників управлінських відносин. Інші вчені поділяють об´єкт на два види: перший - це предмети і матеріальні речі, другий - немайнові відносини (дії, поведінка людей).
 По-перше, об´єктом адміністративно-правових відносин є те, заради чого (відповідно до чого) вони виникають. По-друге, в основу дій (бездіяльності) учасників правовідносин покладено певні інтереси. По-третє, не можна погодитись з тим, що об´єкт адміністративно-правових відносин - це дія (бездіяльність), поведінка суб´єктів адміністративних відносин [9, с. 34].  
  Виходячи з положень чинного законодавства України, до суб'єктів адміністративно-правових відносин можна віднести: державні органи (органи законодавчої, виконавчої та судової влади, прокуратури, адміністрації державних підприємств і установ); структурні підрозділи органів держави, посадових осіб державних органів; власника (представника, менеджера, уповноваженого власника); об'єднання громадян, кооперативи, органи самоврядування, самодіяльні організації; громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства.


           1.2. ОСОБЛИВОСТІ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН

 Передумовою вступу  суб'єктів у конкретні адміністративно-правові відносини є наявність у них правоздатності, дієздатності та деліктоздатності, які утворюють правосуб’єктність фізичних та юридичних осіб [6].
 Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин [12, с.357].
 Здатність мати цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи.
 Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження, а припиняється у момент її смерті.
 Цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
 Виділяють наступні види цивільної дієздатності:
1) часткову цивільну дієздатність має фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа);
2) неповна цивільна дієздатність настає у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років  (неповнолітня особа);
3) повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років  (повноліття);
4) суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона страждає на фізичний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними; якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами тощо і тим ставить себе чи свою сім’ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов’язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.
5) фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними [2, с.10]  .
 Деліктоздатність — це здатність нести відповідальність за вчинені правопорушення. У деяких випадках деліктоздатність передує настанню повної дієздатності. Наприклад, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років, а за деякі види злочинів вона настає з 14 років.
Якщо абстрагуватись від усталеного розуміння адміністративної відповідальності, і як наслідок, адміністративної деліктоздатності, то можна зробити висновок, що порушення учнем (тобто, дитиною шкільного віку) правил шкільного розпорядку, також лежить в площині публічних відносин і характеризується використанням адміністративних методів управління. А тому часткова деліктоздатність виникає з моменту зарахування дитини до навчального закладу (тобто з 6-7 років).  До недавнього часу питання деліктоздатності юридичної особи викликало палкі дискусії. З прийняттям Кодексу адміністративного судочинства, який визнав відповідачем орган державної влади, орган місцевого самоврядування як суб’єкта владних повноважень, це питання має бути вирішеним на користь розширення можливостей притягнення до адміністративної відповідальності юридичних осіб і за інші адміністративні правопорушення (наприклад, в природоохоронній сфері, податкових відносинах тощо). В будь-якому випадку, деліктоздатність юридичної особи має виникати одночасно з правосуб’єктністю, оскільки саме вона обумовлює обсяг компетенції (сукупності прав та обов’язків), за реалізацію і в межах якої, власне, юридична особа і нестиме відповідальність [11].
 Правосуб'єктність юридичних осіб  — це правоздатність і дієздатність державних і недержавних організацій: державних органів, державних підприємств і установ, громадських об'єднань, комерційних (господарських) корпорацій, релігійних організацій та ін [12,с.358].
 Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов’язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.
 Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
 Юридична особа набуває цивільних прав та обов’язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону [2, с.29].
  Захист адміністративно - правових відносин здійснюють  у адміністративному та судовому порядку. Спори розглядають і вирішують у більшості випадків у адміністративному порядку, тобто безпосередньо розпорядженням уповноваженого на те органу виконавчої влади в позасудовому порядку, в межах адміністративної юрисдикції. Судовий захист адміністративно - правових відносин гарантується Конституцією та законодавством України, а права і свободи людини й громадянина захищаються судом шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  



 


   РОЗДІЛ 2. ВИДИ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН

    
Адміністративно-правові відносини можна класифікувати наступним чином:
 1. Залежно від виконуваних функцій вони поділяються на:  
а) регулятивні - до них належать ті, що пов´язані з реалізацією позитивних завдань державного управління. Це організація роботи апарату управління, керівництво нижчими структурами, задоволення запитів громадян тощо.  
б) найбільш відомий різновид правоохоронних відносин — відносини адміністративно - деліктні. До них належать відносини, які є зв´язками з приводу відповідальності за адміністративні провини. Вони виникають між правопорушником і правозастосовчим органом (його посадовою особою). Ці відносини також мають організуюче значення. Воно полягає в тому, що через вжиття заходів впливу, передбачених адміністративно-правовою нормою, орган державного управління (тобто держава) прагне юридичними засобами забезпечити належну (правомірну, правослухняну) поведінку людини [7, с.70].  2. За способом захисту:
а) такі, що захищаються в судовому порядку;  
б) такі, що захищаються в адміністративному порядку.
 3. За змістом:
а) матеріальні – до них належать суспільні відносини, які виникають у сфері державного управління і регулюються матеріальними нормами адміністративного права (найчастіше виникають у зв'язку з конкретизацією повноважень за наявності суперечностей юридичного характеру);
б) процесуальні - це відносини, які складаються у сфері державного управління у зв'язку з вирішенням індивідуально-конкретних справ і які регулюються адміністративно-процесуальними  нормами. Взаємовідношення матеріальних і процесуальних правовідносин характеризується тим, що матеріальні суспільні відносини реалізуються через процесуальні відносини. Крім того, адміністративно-процесуальні правовідносини "обслуговують" правові відносини багатьох інших галузей права (наприклад, заходи адміністративного впливу до порушників норм житлового, аграрного, екологічного та інших галузей права) [4].
4.Залежно від адміністративно - правового статусу суб´єктів, що беруть участь у правовідносинах, виділяють:
  - між підпорядкованими суб´єктами державного управління, що перебувають на різному організаційно-правовому рівні, тобто між вищестоящими і нижчестоящими органами;
- між непідпорядкованими суб´єктами однакового організаційно-правового рівня. Це відносини між двома міністерствами, адміністраціями районів області тощо. Такі відносини прийнято називати горизонтальними;
 - між органами державного управління і підпорядкованими їм організаційно підприємствами, корпораціями, концернами тощо. Це відносини між адміністрацією і безпосередньо підприємством;
- між органами державного управління і підприємствами, установами, організаціями, які організаційно їм не підпорядковані (організаційно від них незалежні). Це, приміром, відносини між податковою адміністрацією і підприємствами; між органами державного управління і структурами місцевого самоврядування. Такі відносини складаються, наприклад, між державною адміністрацією району і виконкомом селищної ради;
- між органами державного управління і недержавними підприємствами, установами, організаціями;
- між органами державного управління і об´єднаннями громадськості;
- між органами державного управління і громадянами [7, с.71].
  5. За характером зв'язків між сторонами адміністративно - правових відносин:
а) вертикальні - це відносини субординаційного характеру, тобто відносини влади і підкорення. Вони мають місце там, де одна сторона підпорядкована другій;
б) горизонтальні - правовідносини, в яких сторони фактично і юридично рівноправні. В них відсутні юридично-владні веління однієї сторони, обов'язкові для другої. Адміністративно-правовими такі відносини робить державна воля, що вимагає від суб'єктів вступити у правові зв'язки між собою на паритетних засадах. Ця воля завжди виражена у формі адміністративно-правового акта. Таким чином, підставою для виникнення даних відносин є та сама адміністративно-правова норма. Внаслідок цього суб'єкти не можуть відмовитися від вступу в правовідносини, а також не можуть вийти за рамки настанов, якими регламентовано їхні взаємні права та обов'язки [5].
6. За юридичним характером адміністративні правовідносини поділяються на:
а) матеріальні, що виникають у сфері державно-управлінської діяльності і регулюються матеріальними адміністративно-правовими (забороняючими та уповноважуючими) нормами. Для цієї категорії відносин характерною є пасивність і тривалий характер їх існування. Так, згідно зі ст. 4.3 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” вiд 22 травня 2003 р., до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включається сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

б) процесуальні, що виникають у сфері державно-управлінської діяльності при вирішенні індивідуально-конкретних справ і регулюються процесуальними нормами адміністративного права. Вони є відносинами активного типу, зважаючи на динамічність розвитку суспільства та законодавства. Так, зокрема, справа про адміністративне правопорушення розглядається в п’ятнадцятиденний термін з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи [13, с. 52].

7. За характером зв’язків між сторонами адміністративно - правових відносин:

а) вертикальні адміністративно - правові відносини — це відносини субординаційного характеру. Вони мають місце там, де одна сторона підпорядкована іншій. Це взаємовідносини, які існують між органами виконавчої влади, що стоять вище відносно органів, які стоять нижче (наприклад, відносини Міністерства освіти і науки України з управлінням освіти обласної державної адміністрації). Вертикальні адміністративно - правові відносини наявні й тоді, коли одна зі сторін, наділена певним обсягом владних повноважень, має право видавати акти, здійснювати приписи, які є обов’язковими для не підпорядкованої сторони. Прикладом таких відносин може бути діяльність органів спеціальної компетенції (санітарна, ветеринарна та інші інспекції). Характерна особливість вертикальних відносин полягає в тому, що в них найвиразніше виявляється основний метод адміністративно - правового регулювання — метод владної підпорядкованості щодо учасників адміністративних правовідносин. Але адміністративно - правові відносини, як уже було зазначено, не завжди є відносинами, що будуються за методом влади й підпорядкування. Ці відносини виникають і діють на засадах як влади й підпорядкування, так і рівності сторін. У адміністративно - правових відносинах, як правило, правам одних суб’єктів відповідають обов’язки інших,

і навпаки, обов’язки одних відповідають правам інших.

б) Горизонтальні адміністративно - правові відносини є відносинами, що виникають між не підпорядкованими органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами. Іншими словами, це відносини, учасники яких не перебувають у підпорядкуванні один одного (наприклад, відносини, що виникають між органами виконавчої влади й громадянином у зв’язку з призначенням пенсії, розглядом заяви, скарги тощо)[14, с.55].
 


 РОЗДІЛ 3. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ ЯК ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ, ЗМІНИ ТА ПРИПИНЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРАВОВІДНОСИН


         Адміністративні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за настання конкретних життєвих обставин, які прийнято називати юридичними фактами. Важливішою їхньою властивістю є здатність зумовлювати настання правових наслідків. "Вони кваліфікуються як юридичні, оскільки передбачені в адміністративно-правових нормах (прямо — у гіпотезі, опосередковано — в диспозиції або санкції).
 Як тільки в житті з'являються факти, зазначені в гіпотезі норми, остання починає діяти, внаслідок чого її адресати в одних випадках мають можливість реалізувати свої права та обов'язки, в інших — набувають суб'єктивних прав та обов'язків (права та обов'язки передбачаються диспозицією норми) [7, с 67].
 
Закон України «Про дорожний рух» містить норму, згідно з якою кожен громадянин, що не має медичних протипоказань, може в установленому порядку отримати право на керування автотранспортними засобами і мотоколясками — за досягнення 16 років; автомобілями усіх видів і категорій (за винятком автобусів і вантажних автомобілів, обладнаних для перевезення більш як 8 пасажирів) — з 18 років; автобусами і вантажними автомобілями, обладнаними для перевезення більш як 8 пасажирів — з 19 років. Уданому разі юридичним фактом буде досягнення відповідного віку. З настанням юридичного факту громадянин набуває суб'єктивного права, якого раніше у нього небуло.
 Диспозиція зобов'язуючої або уповноважуючої адміністративно-правової норми приписує, якою повинна або може бути поведінка активної сторони. Дії осіб відповідно до приписів диспозиції норми, тобто дії, що являють собою реалізацію прав і обов'язків, є юридичними фактами. Отже, фіксуючи права і обов'язки, диспозиція опосередковано вказує на юридичні факти.

Так, відповідно до Положення про прикордонний режим (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 р.) громадяни, які в'їжджають у прикордонну смугу, повинні мати при собі документи, які посвідчують їх особу і підтверджують необхідність в'їзду, а також пред'являти ці документи на вимогу спеціально уповноважених осіб Прикордонних військ і органів внутрішніх справ. У даному разі юридичним фактом буде в'їзд громадянина у прикордонну смугу, тобто дії громадянина, що є реалізацією ним свого суб'єктивного права [8, с. 79].  
  Підставою виникнення, зміни або припинення адміністративно-правових відносин є юридичні факти, які проявляються у формах дії та події.

Під діями розуміють факти, які виникають за волею людей. Вони можуть бути як правомірними, так і неправомірними.

Правомірні дії відповідають вимогам адміністративно-правових норм. До правомірних дій, що породжують адміністративно-правові відносини, належать акти управління — укази й розпорядження Президента, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів тощо. Для державного управління найхарактерніші юридичні акти, які мають індивідуальний характер, оскільки вони породжують конкретні адміністративно-правові відносини безпосередньо (наприклад, Указом Президента України громадянина призначено заступником міністра освіти і науки України, що безпосередньо породжує адміністративно-правові відносини між особою, призначеною на цю посаду, та іншими працівниками Міністерства освіти і науки України). Адміністративно-правові відносини виникають також у зв'язку з діями окремих громадян і посадових осіб, наприклад, у разі звернення громадянина зі скаргою на дії посадової особи. Крім цього, юридичним фактом, що зумовлює виникнення адміністративно-правових відносин, може бути бездіяльність [18].

Неправомірні дії — це правопорушення, проступки, що тягнуть за собою застосування заходів примусового впливу. До неправомірних дій належать правопорушення, в тому числі адміністративні та дисциплінарні, за які настає відповідальність, наприклад, адміністративна відповідальність за ухилення від виконання законних вимог прокурора або невиконання розпорядження державного чи іншого органу про працевлаштування. Вчинення правопорушення тягне за собою виникнення певного кола правовідносин, пов'язаних із застосуванням норм матеріального та процесуального адміністративного права [17].

Адміністративно-правові відносини виникають не тільки в результаті діяльності людей, а й у разі виникнення подій.

Події — це явища, що не залежать від волі людей, але зумовлюють певні правові наслідки. Наприклад, до подій належать стихійні лиха (повені, землетруси, пожежі, епідемії, епізоотії тощо) [6].
 Залежно від юридичних наслідків виділяють наступні юридичні факти:

– правоутворюючі, на основі яких суб’єкти набувають відповідних прав та обов’язків (при досягненні повноліття в суб’єктів виникає військовий обов’язок згідно із Законом України “Про загальний військовий обов’язок і військову службу” від 25 березня 1992 р.;

– правозмінюючі, які передбачають збільшення або зменшення обсягу відповідних прав чи обов’язків (особа, яка претендує на зайняття посади державного службовця третьої-сьомої категорій, подає за місцем майбутньої служби відомості про доходи та зобов’язання фінансового характеру, в тому числі і за кордоном, щодо себе і членів своєї сім’ї, ст. 13 Закону України “Про державну службу”) від 26 грудня 1993 р.;

– правоприпиняючі, що ліквідують відповідні права та обов’язки, носієм яких суб’єкт був до виникнення цих фактів [13, с. 58].
 


 
 



                       ВИСНОВОК                         

 
Під час написання курсової роботи я охарактеризував поняття та види адміністративних правовідносин, їх склад, передумови необхідні для вступу до даного виду правовідносин, а також підстави їх виникнення.
 Отже, можна зробити наступні висновки: адміністративні правовідносини – це відносини, які складаються в сфері діяльності виконавчої влади (управління).
 
- вони являють собою юридичну форму управлінських відносин і мають організаційний характер, що зумовлено організуючою сутністю державного управління;
- вони виникають у сфері виконавчо - розпорядчої діяльності;
- умовою виникнення адміністративно-правових відносин є участь у них обов'язкової сторони, наділеної юридично - владними повноваженнями (обов'язкового суб'єкта). У цих правовідносинах відображаються і реалізуються інтереси держави;
- адміністративно-правові відносини можуть виникати за ініціативою будь-якої зі сторін (органу виконавчої влади, громадянина). Ці відносини можуть виникати всупереч волі або бажанню іншої сторони. Для органів виконавчої влади держави право вступати в такого роду відносини одночасно є їх обов'язком;
- можливі спори між сторонами адміністративно-правових відносин вирішуються, зазвичай, в адміністративному порядку, тобто шляхом безпосереднього юридично-владного розпорядження уповноваженого органу виконавчої влади або посадової особи. В окремих випадках передбачений судовий порядок вирішення адміністративно - правових спорів та ін [20].
 Адміністративні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за настання конкретних життєвих обставин, які прийнято називати юридичними фактами.
 Захист адміністративно - правових відносин здійснюють  у адміністративному та судовому порядку. Спори розглядають і вирішують у більшості випадків у адміністративному порядку, тобто безпосередньо розпорядженням уповноваженого на те органу виконавчої влади в позасудовому порядку, в межах адміністративної юрисдикції. Судовий захист адміністративно - правових відносин гарантується Конституцією та законодавством України, а права і свободи людини й громадянина захищаються судом шляхом оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.  


 


    СПИСОК НОРМАТИВНО – ПРАВОВИХ АКТІВ ТА ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 
1. Конституція України: Офіц. Видання. Станом на 8 жовтня. – К.: Центр учбової літератури, 2010. – 80 с.   
2. Цивільний кодекс України. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2010. – 368 с.  
3. Адміністративне право. Загальна частина : навчальний посібник [для студ. вищих навч. закладів] / [Алфьоров С.М. та ін.]. – Київ : Центр учб. л-ри, 2011. – 213, [1] c. : іл., табл. – Авт. зазнач. в кінці кн. – Бібліогр.: с. 209-210.
4. Адміністративне право : навчальний посібник / О.І. Остапенко, З.Р. Кісіль, М.В. Ковалів, Р.-В.В. Кісіль ; МОН України. – 2-е вид. – Київ : Правова єдність, 2009. – 536 с.
5. Курило В.І. Деякі теоритеричні проблеми інституту адміністративної відповідальності / В.І. Курило, Г.М. Коваленко // Проблеми законності : республіканський міжвідомчий науковий збірник / Мін.освіти і науки Укр. ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2008. – Вип. 97. – С.
6. Адміністративне право України:
 Підручник / Ю. П. Битяк, В. М. Гаращук, О. В. Дьяченко та ін.; За ред. Ю. П. Битяка. — К.: Юрінком Інтер, 2007. - 544 с.
7. Колпаков В.К. Адміністративне право України : Підручник / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко; МОіНУ. – Київ : Юрінком Інтер, 2003. – 544с.
8. Адміністративне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах: Том 1. Загальна частина / Рсд. колегія: В. Б. Авер'янов (голова). — К,: Видавництво «Юридична думка», 2004.- 584 с.
9. Адміністративне право України: тенденції трансформації в умовах реформування. Навчальний посібник / Дніпропетровськ: Юридична академія МВС України, 2002.- 92 c.

10. Голосніченко І.П. Адміністративне право України: основні поняття : Загальна та особлива частина. Навчальний посібник. / І.П. Голосніченко, М.Ф. Стахурський, Н.І. Золотарьова; За заг. ред. І.П. Голосніченка. – Київ : ГАН, 2005. – 232с.
11.
Адміністративне право України: Підручник: За заг.ред. д.ю.н., проф. Коломоєць Т.О. – Київ: „Істина”, 2008. – с.  
12. Скакун О.Ф. Теорія права і держави : підручник / О.Ф. Скакун ; МОН України ; Харк. нац. ун-т внутрішніх справ. – 2-ге вид., доп. і перероб. – Київ : Правова єдність, 2010. – 520 с.
13. Берлач А.І.
 Адміністративне право України: Навч. посіб. для дист. навч. – К.: Ун-т “Україна”, 2005. – 472 с.
14. Адміністративне право : підручник / [Ю.П. Битяк та ін.] ; за заг. ред. Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука та В.В. Зуй ; МОН України ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків : Право, 2010. – 624 с.
15. Гладун З.С. Адміністративне право України : навчальний посібник для підготовки для іспиту / З.С. Гладун. – Київ : Знання, 2010. – 301с.

16. Авер”янов В. Актуальні завдання реформування адміністративного права // Право України, 1999. - № 8. – С.   
17. Коваль Л.В. Адміністративне право України. – К.:Вентурі, 1998. – 208 с.  
18. Гончарук С.Т. Суб’єкти адміністративного права. – К., 1998. – 174 с.    
19. Ківалов С.В. Адміністративне право України : Навчально - методичний посібник / С.В. Ківалов, Л.Р. Біла; МОНУ; Одеська нац. юридична академія. – 2-е вид., перероблене. і доповнене. – Одеса : Юридична література, 2002. – 312 с.
20. Забарний Г.Г. Адміністративне право України : Навчальний посібник / Г.Г. Забарний, Р.А. Калюжний, В.К. Шкарупа. – Київ : ПАЛИВОДА А.В., 2003. – 212с.

Другие работы

Книга Я так как это именно книга для ребенка.


Один из родителей назвал эти программы Книга Я так как это именно книга для ребенка. Изменения в поведении ребенка которых мы добились не распро...

Подробнее ...

МОДУЛЬ 1 зАДАЧІ 1.


На пошиття однієї пари від витратив в середньому 20 годин праці. праці. Яким є рівень ефективності праці шевця а суспільно нормальним; б вищим с...

Подробнее ...

і. М~ны~ себебі ~ б~л а~ынды~ мектепті~ ~стаз...


К?терілісті бастап шы??ан ар?ындардан Оспан Шола??лы ?ыпша?тан ?бді?апар Жанбосын?лы болатын.Б?кейханов пен Шестаковты? 1916 жыл е?бегінде [2] ?...

Подробнее ...

молекулярна генетика дисертацiя на здобуття ...


????????? ????? ??? ?????? ??????? ?????????? ??????????? ? ??????????? ????? ? ???? ????? ??? ? ??????????? ??????? ? MBG2 4 3 1 G.T GTT TG GCG...

Подробнее ...