я сурдопедка оліговренопка трудововиправна п.



Работа добавлена на сайт TXTRef.ru: 2019-10-29

Галузі педагогіки.:

>загальна п. 

>вікова п.(дорослі, шкільна , дошкільна, переддошк.)

>професійна п.(ПВШ,…)

>спеціальна(дефектологія)(логопедія, тифлологоп-я,

  сурдопед-ка, оліговрено-п-ка, трудово-виправна п.)

>загальна методика навчання та окремі часткові мет.

>шкільна гігієна; (умови начання, парти, світло…)

>історія п.

>соціальна п. (робітники соц.. служб)

>порівняльна п. (порівн.. п. с-ми різних країн)

>галузеві п-и (медич.,спорт.,військ)

>народна п.(п. народознавства, пед. деонтологія, s

пед. народн. Календаря, козацька п., етно-п.)

Індивід – людина з певними біол.якостями,знаннями

Індивідуальність – зовн.і внутр.особливості людини

Особистість – люд. пристосов. і залучена до соціуму

Формування ос. - процес соц-го розвитку людини.

Індивідуальні особливості людей – психол. Рис, що відріз людей: темперамент, характер, здібності

Розвиток людини - це процес становлення особистості, навч і вих, під впливом факторів: зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих. Кількісний і якісний, напрями: >фізіологічний;

>психічний; >соціальний.

ВИХОВАННЯ-процес розвитку і форм. особистості як соц. істоти. Мета:гармонійне формув всебічно розвин-ї особистості. Напрями: психол., фізіол., соц.

Напрями згідно з З-ном У „Про освіту”: розумов. в., еко. моральн. статев. трудов. економ. естет. право. фіз. патріот. реліг. громадян. нац., в.здоров.сп.життя.

Фактори впливу на вихов: суб’єктивні і об’єктивн.

Принципи виховання - це вихідні положення, що випливають із закономірностей виховання та визначають загальне спрямування вих.процесу.

Принципи виховання: демократизму, гуманізму, природовідповідн, наступності, народності і етнитіз

культуровідповідн, спадкоємності поколінь, безпер і наступності, індив. та дифернец., оптимістичн прогнозув та опори на поззитивн якості, курівництва з ініціатив-ю та самодіяльн, вихов ос-сті в колективі

зв’язку вих. з життям, системності і послідовності, вих.в активн.діяльності,поєдн поваги з вимогливістю

Метод виховання —  спосіб організац вих. процу (взаємовідносин)спрямований на досягн. вих. цілей:

 Методи:м.формув.свідомості особистості; м. формув досвіду поведінки та діяльності; м. стимулювання діяльності і поведінки.; м. самовиховання

Самов.-самостіне.Перев-в.з метою форм новх якост

Наука–сфера людської діяльності, ф-цією якої є

вироблення теор. об’єктивних знань про дійсність.  

Наукове дослідження–особл. ф-ма процу пізнання

Методика дослідження – процедура послідовного здійсн-я пізнавальних і перетворюючих дій, операцій та впливів, спрямов на розв’яз дослідн завдань.

Метод науково-пед. дослідження – це спосіб дослід псих-пед проців, що впливають на формув особист-і, встанов-я об’єктивної закономірності вих-я і навч-я. Методи; описові, пояснювальні (експериментальні).

-м. теор дослідження: абстрагування;  аналіз;  синтез;  індукція; дедукція; моделювання; порівняння; узагальн-я; ідеалізація; формалізація; екстраполяція;

-методи емпіричного дослідження: спостереження; опитування; вимірювання; експеримент.

Р.А.

ОКР

Рівні ос

I-технікуми, училища

мол.спец

проф-тех

II-коледжі

бакалавр

баз.вищ

III-інститути

сеціаліст магістр

повна вища

IV-універ, акад,косер

+Рівні освіти:4кл.-початк.заг.о.;9кл-базова заг.сер.о.; 11кл-повна заг.сер.о.;(ОКРкваліф.робітник) +2а вища

Види освіти: дошкільна; загальна середня; позашкільна; проф-технічна; вища; післядипломна; аспірантуру; докторантура; самоосвіта.

Система освіти  У. - упорядкована  організація

набуття особистістю певних рівнів освіти.

Наукові ступені:к.н,д.н. Звання: докт,доц., стрш.викл

Зміст вищої освіти - це обумовлена потребами сусп.-ва с-ма знань, умінь і навичок, проф.., світогл. і громадських якостей, що має бути сформована у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку сусп.-ва, науки, техніки, технологій, к-ри та мистец. Відображ у: З-н У. «Про освіт» «Про В.О.», держ. Галузеві стандарти В.О.(визнач. вимоги до ОКР)

Рівні формування змісту освіти:

• загального теор. уявлення • навчальної дисципліни

• навч матеріалу • пед діяльності • стр-и особистості

Зміст навчання - це система знань, умінь, навичок, якою слід оволодіти у процесі вивчення тієї чи іншої дисципліни. Відображається у:

•Типовий навч план •Робочий навч план. •Типова прога навч дисципліни. •Робоча прога навч дисцпни. •Підручник.•Навч.посібник.•Метод вказівки, реком-ї

Технологія навчання – це с-ма принципів, способів, послідовностей викор методів, засобів….

Зовнішнє вираження взаємодії викладача і студента …. режиму – форма навчання

Форма - зовн. вигляд

Принцип - правило

Засіб – прийом, знаряддя

Метод = спосіб

Дидактика–розділ(галузь)пед,який вивчє навч процес.

Навчальний процес: навчання, учіння, викладання

Функції навчання: освітня; розвивальна;  виховна

  Етапи навч-пізнавальної діяльності:  

1)  сприймання та усвідомлення інфи; 2)  відтворення (формування знань);  3)  відтворня знань на практиці;  4)  формуваня умінь у стандартних та змінних умовах;  5)  застосування знань і умінь у творчій роботі.  

  Організаційні етапи навчання:

1) цільовий (постановка конкретної мети навчання);

2) стимулювально-мотиваційний (спонукання до навчання); 3) змістовний (підготовка навч планів та прог); 4) діяльністний (організація навч-пізнав діяльності); 5) контрольно-корегуючий

Види навчання: догматичне; пояснюв-ілюстративне;  проблемне;  програмоване;   комп’ютерне. Закономірність – це певне стійке явище.

Закономірності навчання – стійкі пед явища,  які базуються на повторювсті  фактів,  навч  дій  і  є  теор  основою  принципів навчня. (об’єктивні, суб’єктивні)Принципи  навчання  –   визначена  си-ма  вихідних,  основних дидактичних вимог, до процесу навчання, виконання яких забезп-є ефективність навч діяльності:

науковості; доступності навчання;. наочності;

зв’язку теорії з практикою; систематичності та послідовності у навчанні; свідомості та активності;

міцності знань, умінь і навичок; індивідуального підходу; вихов навчання; емоційності у навчанні.

Правила  навчання  –  окремі  вимоги  до  організації  навчально-пізнавальної діяльності, виконання яких призводить до ефективності навчання.  Індивідуалізація в освіті – це організація навчально-вих процу з врахуванням індивідуальних особливостей учнів, що передбачає спеціальний вибір форм, методів і прийомів навч-я та вих-я, темпу навч роботи.Здійсн в:

    організації навчання та виховання;

    підборі змісту освіти, навчання і виховання;

    побудові шкільної освітньої системи.

Форми:

•        диференціація навчання;

•        внутрікласна індивідуалізація навчання;

•        проходження навч курсу в індивід-му темпі.

Диференціація  –  форма  індивідуалізації,  коли  учні,  схожі  за  певними індик особлив, об'єдн-ся в групи

Диференційоване навчання – це навчання учнів за відмінними навч планами і програмами, що полягає у створенні гомогенних класів (шкіл), які складаються з учнів однакового рівня розвитку, схожими інтересами або проф. намірами. Напрями (у ЗОШ):

1) шляхом створення класів і шкіл на основі спеціальних здібностей.

2) шляхом створення шкіл і класів за певним рівнем загального розумового розвитку і стану здоров'я учнів

Профілі диференціації:

- науковий (фіз-мат, філол, біол-техн, істор, тощо);

- прикладний (фіз-тех, хім-тех, агрохім, економ, с\г)

- художньо-естетичний (муз, образотв, акторський)

авальні інтереси тощо.

Види диференціації: за професією; інтересами; талантами; здібностями; за недостатністю здібностей;

Методи навчання –способи цілеспрямованої взаємодії  викладача і студента щодо розв’язання навч завдань.

Бесіда:евристична,катехізисна, репродуктивна. Вправи: за зразком,алгоритмом,частково-пошукові, творчі(проблемні) Розповіді: розповідь-вступ, р-виклад, р-заключення. Дискусія: дебати, панельна, …..

Групи(класи) на основі джерел знань:

•        словесні (лекційний метод, інструктаж, розповідь, пояснення, інформаційне повідомлення, бесіда, дискусія, робота студентів з навчальною літературою);

•        практичні (вправи, практичний показ, лабораторний метод, виробничо-практичний метод);

•        наочні (демонстрування, ілюстрування, самостійне спостереження, досліди).

За характером навч-пізн діяльності:

 пояснювально-ілюстративні (розповідь, пояснення, інформаційна лекція, робота з літературою, інструктаж, демонстрування, ілюстрування);

 репродуктивні (відтворення дій на практиці, діяльність за алгоритмом, програмоване навчання);

 проблемного викладання навч матеріалу (проблемна лекція, пошук.розповідь,  поясненя з елем.проблемнті)

 частково-пошукові (евристична бесіда, самостійна робота з елементами пробл-ті під керівн викладача);

 дослідницькі (лабораторні роботи з елементами дослідження, курсове та дипломне проектування з проблемн вихідн даними, науково-дослідна робота).

За дидактичними цілями:

 усного викладу знань і активізації пізнавальної діяльності (розповідь, пояснення, лекція, інструктаж, ілюстрування, демонстрування);

 закріплення навчального матеріалу (бесіда, вправи, лабораторний метод, робота з літературою);

 самостійної роботи учнів щодо осмислення та засвоєння навчального матеріалу (лабораторний метод, вправи, робота з навчальною літературою);

 навчальної роботи щодо застосування знань на практиці і формування умінь і навичок (письмові та практичні вправи, лабораторні заняття);

 перевірки і оцінювання знань, умінь та навичок (спостереж за роб студентів, усне опит, контр роботи).

Форми  організації  навчання : денна (стаціонарна);

вечірня; заочна (дистанційна);  екстернат.

Форми навчання – способи організації навч процесу, що хар-ся порядком, режимом та часом проведення.

    навчальні заняття;      виконання індивідуальних завдань;     самостійна робота студентів;

    практична підготовка;     контрольні заходи.

o         масова чи фронтальні

o         групові (студентська група);

o         індивідуальні.

Види занять: •лекція;  •лабораторне, практичне, семінарське, індивідуальне заняття; • консультація.

Системи навчання: класно-урочна, лекційно-семінарська, лабораторно-бригадна, Дальтон-плану,

Батавська, Бель-ланкастерська, Мангеймська

Навчально-пізнавальна активність – це багаторівнева інтегрована властивість особистості, яка характеризується психічним, станом суб'єкта у навчанні і виявляється у результатах та ставленні до навчально-пізнавальної діяльності.

Активізація навчально-пізнавальної діяльності – це цілеспрямована організація навч процесу, спрямована на розвиток навчально-активності студента. Рівні:

репродуктивний (усвідомлене заучування теорії та відтворенням зразка під керуванням викладача);

репродуктивно-продуктивний (перехідний)

продуктивний (самост застос відоме в інш умовах).

творчий (самостійного творення нового, вирішення самостійно поставлених завдань).

Неуспішність – невідповідність підготовки вимогам змісту освіти, що фіксується через значний проміжок часу навчання (розділу, модулю, семестру).

Відставання – невиконання студентами вимог або однієї з них, наявне на одному з проміжних етапів навч

Види: епізодичне, стійке, стійке і широкопрофільне

Причини: біолого-психічні, недоліки фізичного та психічного розвитку, недостатній рівень вихованості,

недоліки в діяльності, негативний вплив сім’ї

Заходи подолання причин неуспішності:

- пед профілактика - пед діагностика  

- пед терапія – виховний вплив

Обдарованість – це індивідуальна потенційна своєрідність задатків людини, завдяки яким вона може досягти значних успіхів у певній галузі діяльності. Типи:

 раціон-мислительний (вчені, політики, економісти);

 образно-художній (дизайн, констр, худож, письми);

 раціонально-образний (істор, філософи, учителя);

 емоційно-почуттєвий (режисери, літераторим).

Типи:  -   загальна (розумова);

           -   спеціальна (соц, спортивна, художня).

Форми роботи групові та індивідуальні заняття

Засоби навчання - всі об’єкти, які є джерелом навч інфи та інструментом для оволодіння змістом навч матеріалу і розв’язання навчально-виховних завдань.

Система засобів навчання – сукупність взаємопов’язаних елементів, необхідних і достатніх для реалізації процесу навчання .Осн. елементи: слово, образ та діяльність.

- технічні засоби навчання; - навчально-методична

- засоби унаочнення ;- спеціалізовані засоби навчання (предмети для виконання тих чи інших дій).

Контроль знань, умінь і навичок – це складова навчального процесу, яка спрямована на виявлення, вимірювання та оцінювання  викладачем отриманих студентом навчальних результатів.Етапи:

• діагностика (з’ясування умов і обставин навчання);

• перевірка (виявлення знань, умінь і навичок);

• оцінка (вимірювання);

• облік (фіксація рез-тів вимір. у вигляді оцінок, балів).

Функції: 1) Контролююча. 2) Навчальна. 3) Виховна. 4) Розвивальна. 5) Оцінювальна. 6) Діагностична. 7) Стимулююча. 8) Прогностична.9) Управлінська.

Принципи: 1) Об’єктивність перевірки та оцінки. 2) Індивідуальний характер к. 3) Систематичн та регулярність 4) Гласність 5) Диф-їсть перевірки.

6) Різноманітність форм к. 7) Етичність контролю.

Види: • попередній; • поточний; • періодичний; • тематичний; • підсумковий.

Методи: 1) Усне опитування. 2) Письмовий перевірка.

3) Перевірка практикою. 4) Спостереження. 5) Тестовий контроль. 6) Самоконтроль.

Форми: модульні к.р. колоквіуми; заліки; іспити (семестрові, державні); захист кваліф роботи

Управління ВНЗ – це розділ педагогіки, метою якого э дослідження змісту та методів управління ВНЗ, розкриття особливостей системи керівництва ним, організації його роботи.

Управління – діяльність, що забезпечує планомірний і  цілеспрямований вплив на об'єкт управління.

Принципи управління – це вихідне положення, якого дотримуються в управлінні ВНЗ:

науковості (опора на положення пед, псих-ї та ін.);

демократизації (розвиток колегіальності в роботі,

         підзвітність керівництва трудовому колективу,

         конкурсний відбір керівних кадрів);

участі громадськості (створення різних комісій);

гуманізації (створ гуман стосунків у колективах);

компетентності (знання справи);

оптимізації (раціональне використання засобів і

          одержання найкращих результатів);

об'єктивності та повноти інформації;

правильного добору та використання кадрів;

ініціативи та активності.

Центральним органами є: Міністертва, ВАК

Передовий педагогічний досвід – це система знань, умінь і навичок педагога, сформована на основі його професійної діяльності, і характеризується високою результативністю в організації навчання і виховання, що булла досягнута на основі творчої педагогічної діяльності.

Шляхи виявлення і вивчення:

o здійснення щоденних спостережень;

o організація нарад, семінарів-практикумів, майстер-класів; науково-практичних конференцій.

Методи виявлення:  пед спостереження;

 виявлення, вимірювня та оцінюв рез-тів пед. діяльн  аналіз, синтез та узагальння рез-тів пед. діяльності;

Форми :

 усні (наради, курси, семінари, конференції, майстер-класи);

 письмові (методичні рекомендації, науково-методичні статі, брошури, монографії, збірників матеріалів конференцій і семінарів);

 наочні-демонстраційні (виставки, стенди, посібники, макети тощо).

Другие работы

здоровье как основополагающее в характеристик...


Охрану здоровья детей можно назвать приоритетным направлением деятельности всего общества поскольку лишь здоровые дети в состоянии должным образ...

Подробнее ...

.10.2012 Научная фантастика Валерий Севодин И...


? Тем более сам знаешь правительство меня и Эдварда так просто уже не отпустит. Знаешь я всегда думал ты работаешь на маленьком предприятии а ту...

Подробнее ...

Time deprtment nd correspondence deprtment


nd it ws trnsformed into Mogilev Stte Polytechnic College in 2003. Our college is fmous for its high qulity of eduction nd strict discipline. In...

Подробнее ...

Детский фитнес- йога Штерн Лилия Казань10.


00 Сертификационный семинар Zumb bsic 1 Ntli Bull10:0013:00 Воркшоп Детский фитнес: йога Штерн Лилия Казань10.00 Воркшоп BellyDnce Флегонтова Элл...

Подробнее ...