Курсова робота КР ~ навчальна самостійна робота з дисципліни яка містить елементи задачі навчального ана



Работа добавлена на сайт TXTRef.ru: 2019-10-29

ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ (ПЗ)

Курсова робота (КР) – навчальна самостійна робота з дисципліни, яка містить елементи (задачі) навчального, аналітично-розрахункового та науково-дослідницького характеру. В курсовій роботі студент повинен розкрити зміст теми, показати знання літературних джерел і нормативних актів.

  1.  ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

  1.   Вимоги до порядку викладення матеріалу курсової роботи.

Курсова робота повинна містити такі частини:

вступну частину;

основну частину;

додатки (за необхідності).

Вступна частина курсової роботи повинна містити такі структурні елементи:

титульний аркуш;

анотацію;

зміст;

перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності).

Основна частина курсової роботи повинна містити такі структурні елементи:

вступ;

суть проекту (роботи);

висновки;

перелік літературних джерел.

Додатки розміщують після основної частини пояснювальної записки курсової роботи.

Титульний аркуш є першою сторінкою КР, яка не нумерується. Він виконується за встановленим зразком (ДСТУ 3008-95), містить назви міністерства, університету, факультету, кафедри, тему роботи, групу і прізвище студента, посаду і прізвище керівника, рік виконання роботи. (Зразок титульного аркушу див. нижче.) Титульний аркуш виконується без рамки.

Анотація призначена для ознайомлення з текстовим документом курсової роботи. Вона має бути стислою, інформативною і містити короткий опис роботи (не більше 150 слів), відомості, які характеризують виконану роботу (кількість сторінок, таблиць, рисунків, літературних джерел, додатків) та перелік ключових слів (великими літерами). Анотацію слід розміщувати безпосередньо за титульним аркушем, починаючи з нової сторінки (другої), нумерація якої не зазначається.

  1.  ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ (ПЗ)

  1.  Загальні правила оформлення.

При оформленні текстової частини КР необхідно дотримуватись вимог ДСТУ 3008-95. Загальний обсяг пояснювальної записки не повинен перевищувати 25-30 стор. Текст ПЗ виконується у відповідності з вимогами кеглем 14, через 1,5 інтервали.

Документацію оформляють на стандартних аркушах паперу (формату А4) з однієї сторони. Відступи від країв аркуша: зверху та знизу, зліва – 20 мм; справа – 10 мм. Абзац – 5 знаків. Нумерація сторінок арабськими цифрами у правому верхньому куті, починається з титульного аркуша, але номери сторінок проставляються тільки починаючи зі змісту. Заголовки структурних частин, розділів виконують великими літерами посередині рядка, всі інші з абзацу малими літерами, починаючи з великої. Слово “Додатки” малими літерами з першої великої посередині рядка. Запис літературного джерела: „ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ”

2.1.1 Вимоги до оформлення розділів та підрозділів

Структурними елементами основної частини ПЗ є розділи, підрозділи, пункти, підпункти, переліки.

Розділ – головна ступінь поділу тексту, позначена номером і має заголовок.

Підрозділ – частина розділу, позначена номером і має заголовок.

Пункт – частина розділу чи підрозділу, позначена номером і може мати заголовок.

Підпункт – частина пункту, позначена номером і може мати заголовок. Заголовки структурних елементів необхідно нумерувати тільки арабськими числами.

Допускається розміщувати текст між заголовками розділу і підрозділу, між заголовками підрозділу і пункту. Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розташований тільки один рядок тексту

Кожен розділ рекомендується починати з нової сторінки.

Заголовок розділу записують посередині великими літерами з більш високою насиченістю. Заголовки розділів, підрозділів, пунктів та підпунктів (за наявності заголовка) записують з абзацу малими літерами починаючи з великої.

Розділи нумерують порядковими номерами в межах всього документа (1, 2, і т.д.). Після номера крапку не ставлять, а пропускають один знак.  Підрозділи нумерують в межах кожного розділу, пункти в межах підрозділу і т.д. за формою (3.1, 3.2, 3.2.1, 3.2.2, 3.2.2.1 і т.д.).

Посилання в тексті на розділи виконується за формою: “...наведено в розділі 3”.

В тексті документа може наводитись перелік, який рекомендується нумерувати малими літерами української абетки з дужкою або тире перед текстом. Для подальшої деталізації переліку використовують арабські цифри з дужкою. Кожну частину переліку записують з абзацу, починаючи з малої букви і закінчуючи крапкою з комою, в кінці останньої ставлять крапку.

Приклад:

а) текст переліку та його...

продовження;

б) текст переліку:

1) текст переліку подальшої деталізації та його продовження;

2) . . . ;

в) останній перелік.

Тексти приміток за ДСТУ 3008-95 (відповідно однієї або декількох) мають вигляд:

 Примітка. _____________________________________________

___________________________________________________________

Примітки:

 1. (Після кожного номера примітки з великої літери подають текст примітки)____________________________________________________________

 2._____________________________________________________

___________________________________________________________

2.1.2 Правила написання тексту

При написанні тексту слід дотримуватися таких правил:

а) текст необхідно викладати обґрунтовано в лаконічному технічному стилі;

б) умовні буквені позначення фізичних величин і умовні графічні позначення компонентів повинні відповідати установленим  стандартам. Перед буквеним позначенням фізичної величини повинно бути її пояснення (резистор R, конденсатор С);

в) числа з розмірністю слід записувати цифрами, а без розмірності словами (відстань – 2 мм, відміряти  три  рази);

г) позначення одиниць слід писати в рядок з числовим значенням без перенесення в наступний рядок. Між останньою цифрою числа і позначенням одиниці слід робити пропуск (100 Вт, 2 А);

д) якщо наводиться ряд числових значень однієї і тієї ж фізичної величини, то одиницю фізичної величини вказують тільки після останнього числового значення (1,5; 1,75; 2 мм);

е) позначення величин з граничними відхиленнями слід записувати так: 100 ± 5 мм;

ж) буквені позначення одиниць, які входять в добуток, розділяють крапкою на середній лінії (·); знак ділення замінюють косою рискою (/);

и) порядкові числівники слід записувати цифрами з відмінковими закінченнями (9-й день, 4-а лінія); при кількох порядкових числівниках відмінкове закінчення записують після останнього (3,4,5-й графіки); кількісні числівники записують без відмінкових закінчень (на 20 аркушах); не пишуть закінчення в датах (21 жовтня) та при римських числах (XXI століття);

к) скорочення слів в тексті не допускаються, крім загальноприйнятих в українській мові і установлених в  ГОСТ 2.316-68;

л) дозволяється знак множення “” замінювати зірочкою “”, виконувати записи математичних виразів за формою:

.

м) не дозволяється:

– допускати професійних (техніцизмів) або місцевих слів і виразів;

– після назви місяця писати слово “місяць” (не “у травні місяці”, а “у травні”);

– використовувати вирази: “цього року”, “минулого року”, слід писати конкретну дату “в червні 2010 року”;

– використовувати позначення одиниць фізичних величин без цифр, необхідно писати повністю: “кілька кілограмів” (за винятком оформлення таблиць і формул);

– з'єднувати текст з умовним позначенням фізичних величин за допомогою математичних знаків (не “швидкість = 5 км/год”, а ”швидкість дорівнює
5 км/год
”, не “температура дорівнює -5°С ”, а “температура дорівнює мінус 5С ”);

– використовувати математичні знаки <, >, №, %, sin, cos, tg, log та ін. без цифрових або буквених позначень. В тексті слід писати словами “нуль”, “номер”, “логарифм” і т.д.;

– використовувати індекси стандартів (ДСТУ, СНіП, СТП) без реєстраційного номера.

2.1.3 Оформлення формул

Кожну формулу записують з нового рядка, симетрично до тексту. Між формулою і текстом пропускають один рядок.

Умовні буквені позначення (символи) в формулі повинні відповідати установленим ГОСТ 1494-77. Їх пояснення наводять в тексті або зразу ж під формулою. Для цього після формули ставлять кому і записують пояснення до кожного символу з нового рядка у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі, розділяючи крапкою з комою. Перший рядок повинен починатися з абзацу з слова “де” і без будь-якого знака після нього.

Всі формули нумерують в межах розділу арабськими числами. Номер вказують у круглих дужках з правої сторони, в кінці рядка, на рівні закінчення формули. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, розділених крапкою. Дозволяється виконувати нумерацію в межах всього документа.

Приклад

Таким чином, момент тертя в кернових опорах

Мт = - к G1,5, (5.1)

де к – коефіцієнт пропорційності;

G – вага рухомої частини вимірювального механізму.

Одиницю вимірювання, за необхідності, беруть в квадратні дужки

I  =  [A]. (5.2)

Числову підстановку і розрахунок виконують з нового рядка, не нумеруючи. Одиницю вимірювання беруть в круглі дужки. Наприклад,

I  =  = 2,2 (А).

Розмірність одного й того ж параметра в межах документа повинна бути однаковою.

Якщо формула велика, то її можна переносити на наступні рядки. Перенесення виконують тільки математичними знаками, повторюючи знак на початку наступного рядка. При цьому знак множення “·” замінюють знаком “×”.

Формула є частиною речення, тому до неї застосовують такі ж правила граматики, як і до інших членів речення. Якщо формула знаходиться в кінці речення, то після неї ставлять крапку. Формули, які йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Посилання на формули в тексті дають в круглих дужках за формою:      “в формулі (5.2)”; “... в формулах (5.7, , 5.10)”.

2.1.4 Оформлення ілюстрацій

Всі ілюстрації в ПЗ називають рисунками і позначають під ілюстрацією симетрично до неї за такою формою: “Рис. 3.5 – Найменування рисунка”. Крапку в кінці не ставлять, знак переносу не використовують. Якщо найменування рисунка довге, то його продовжують у наступному рядку, починаючи від найменування.

Розміщують ілюстрації в тексті або в додатках.

В тексті ілюстрацію розміщують симетрично до тексту після першого посилання на неї або на наступній сторінці, якщо на даній вона не уміщується без повороту.

На всі ілюстрації в тексті ПЗ мають бути посилання. Посилання виконують за формою: “...показано на Рис. 3.1.” або в дужках за текстом (Рис. 3.1), на частину ілюстрації: “... показані на Рис. 3.2,б”. Посилання на раніше наведені ілюстрації дають зі скороченим словом ”дивись” відповідно в дужках (див. Рис. 1.3).

Між ілюстрацією і текстом пропускають один рядок (3 інтервали).

Нумерують ілюстрації в межах розділів, вказуючи номер розділу і порядковий номер ілюстрації в розділі розділяючи крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа.

Пояснюючі дані розміщують під ілюстрацією над її позначенням.

У випадку, коли ілюстрація складається з частин, їх позначають малими літерами українського алфавіту з дужкою (а), б)) під відповідною частиною. В такому випадку після найменування ілюстрації ставлять двокрапку і дають найменування кожної частини за формою:

а) – найменування першої частини; б) – найменування другої частини

або за ходом найменування ілюстрації, беручи літери в дужки:

Рис. 3.2 - Структурна схема (а) і часові діаграми (б) роботи фазометра

Якщо частини ілюстрації не вміщуються на одній сторінці, то їх переносять на наступні сторінки. В цьому випадку, під початком ілюстрації вказують повне її позначення, а під її продовженнями позначають “Рис. 3.2 (продовження). Пояснюючі дані розміщують під кожною частиною ілюстрації.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно, подаючи їх в роботі, дотримуватися вимог діючого законодавства про авторські права.

2.1.5 Оформлення таблиць

Таблицю розміщують симетрично до тексту після першого посилання на даній сторінці або на наступній, якщо на даній вона не уміщується і таким чином, щоб зручно було її розглядати без повороту або з поворотом на кут 90 за годинниковою стрілкою.

ДСТУ 3008-95 пропонує такий запис таблиці:

Таблиця ________ - ___________________

На всі таблиці мають бути посилання за формою: “наведено в таблиці 3.1”; “ ... в таблицях 3.1 – 3.5” або в дужках по тексту (таблиця 3.6). Посилання  на  раніше  наведену таблицю дають з скороченим словом ”дивись” (див. таблицю 2.4) за ходом чи в кінці речення.

Таблицю розділяють на графи (колонки) і рядки. В верхній частині розміщують головку таблиці, в якій вказують найменування граф. Діагональне ділення головки таблиці не допускається. Ліву графу (боковик) часто використовують для найменування рядків. Допускається не розділяти рядки горизонтальними лініями. Мінімальний розмір між основами рядків – 8 мм. Розміри таблиці визначаються об'ємом матеріалу.

Графу “№ п/п” в таблицю не включають. При необхідності нумерації, номери вказують у боковику таблиці перед найменуванням рядка.

Найменування граф може складатися з заголовків і підзаголовків, які записують в однині, симетрично до тексту графи малими буквами, починаючи з великої. Якщо підзаголовок складає одне речення з заголовком, то в цьому випадку його починають з малої букви. В кінці заголовків і підзаголовків граф таблиці крапку не ставлять. Дозволяється заголовки і підзаголовки граф таблиці виконувати через один інтервал.

Якщо всі параметри величин, які наведені в таблиці, мають одну й ту саму одиницю фізичної величини, то над таблицею розміщують її скорочене позначення (мм). Якщо ж параметри мають різні одиниці фізичних  величин, то позначення одиниць записують в заголовках граф після коми (Довжина, мм).

Текст заголовків і підзаголовків граф може бути замінений буквеними позначеннями, якщо тільки вони пояснені в попередньому тексті чи на ілюстраціях
(
D діаметр, Н висота і т.д.). Однакові буквені позначення групують послідовно в порядку росту їх індексів, наприклад: (L1, L2, ...).

Найменування рядків записують у боковику таблиці у вигляді заголовків в називному відмінку однини, малими буквами, починаючи з великої і з однієї позиції. В кінці заголовків крапку не ставлять. Позначення одиниць фізичних величин вказують в заголовках після коми.

Для опису визначеного інтервалу значень в найменуваннях граф і рядків таблиці можна використовувати слова: “більше”, “менше”, “не більше”, “не менше”, “в межах”. Ці слова розміщують після одиниці фізичної величини:

(Напруга, В, не більше),

а також використовують слова “від”, “більше”, “до”:

(Від 10 до 15; більше 15; до 20)

Дані, що наводяться в таблиці, можуть бути словесними і числовими.

Слова записують в графах з однієї позиції. Якщо рядки таблиці не розділені лініями, то текст, який повторюється і складається з одного слова дозволяється замінювати лапками (,,). Якщо текст складається з двох і більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “те ж”, а далі лапками. При розділенні таблиці горизонтальними лініями – ніякої заміни не виконують.

Числа записують посередині графи так, щоб їх однакові розряди по всій графі були точно один під одним, за виключенням випадку, коли вказують інтервал. Інтервал вказують від меншого числа до більшого з тире між ними: 12 – 35, 122 – 450.

Дробові числа наводять у вигляді десяткових дробів, з однаковою кількістю знаків після коми в одній графі. Розміри в дюймах можна записувати у вигляді: 1/2", 1/4", 1/8".

Ставити лапки замість цифр чи математичних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові чи інші дані в таблиці не наводяться, то ставиться прочерк.

Таблиці нумерують в межах розділів і позначають зліва над таблицею за формою: “Таблиця 4.2 – Найменування таблиці”. Крапку в кінці не ставлять. Якщо найменування таблиці довге, то продовжують у наступному рядку починаючи від слова “Таблиця”. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці в розділі, розділених крапкою. Дозволяється нумерувати в межах всього документа.

Таблиця може бути великою як в горизонтальному, так і у вертикальному напрямках (або іншими словами, може мати велику кількість граф і рядків). В таких випадках таблицю розділяють на частини і переносять на інші сторінки або розміщують одну частину під іншою чи поряд.

Якщо частини таблиці розміщують поряд, то в кожній частині повторюють головку таблиці, а при розміщенні однієї частини під іншою – повторюють боковик.

Якщо в кінці сторінки таблиця переривається і її продовження буде на наступній сторінці, в першій частині таблиці нижню горизонтальну лінію, що обмежує таблицю, не проводять.

При перенесенні частин таблиці на інші сторінки, повторюють або продовжують найменування граф. Допускається виконувати нумерацію граф на початку таблиці і при перенесенні частин таблиці на наступні сторінки повторювати тільки нумерацію граф.

У всіх випадках найменування (при його наявності) таблиці розміщують тільки над першою частиною, а над іншими частинами зліва пишуть “Продовження таблиці 4.2” без крапки в кінці.

Інші вимоги до виконання таблиць – відповідно до чинних стандартів на технічну документацію.

2.2 Зміст

Зміст розташовують безпосередньо після анотації, починаючи з нової сторінки. До змісту включають: перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; вступ; послідовно перелічені назви всіх розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів (якщо вони мають заголовки) суті проекту (роботи); висновки; рекомендації; перелік посилань; назви додатків і номери сторінок, які містять початок матеріалу. У змісті можуть бути перелічені номери й назви ілюстрацій та таблиць з зазначенням сторінок, на яких вони вміщені.

Зміст за нумерацією пояснювальної записки є третьою сторінкою.

Назви заголовків змісту повинні однозначно відповідати назвам заголовків пояснювальної записки за текстом. Нумерація сторінок повинна бути наскрізною. Форми подачі розділів та підрозділів в змісті для курсової роботи показані нижче.

1 Аналіз ...

  1.1 Огляд ...

  1.1.1 ...

2 Заголовок другого розділу

  2.1 Заголовки підрозділів

  2.1.1 ...

3 Заголовок третього розділу

  3.1 Заголовки підрозділів

  3.1.1 ...

2.3 Складові частини пояснювальної записки

Пояснювальна записка повинна відповідати індивідуальному завданню, а її оформлення – чинним стандартам (ГОСТ та ДСТУ), які слід враховувати на момент виконання розробки з врахуванням всіх офіційних змін, введених в дію.

Обов’язковими складовими конкретного змісту пояснювальної записки до КР (вихідні дані та перелік питань, які підлягають розробці) є:

– вступ;

– аналіз сучасного стану питання та обґрунтування теми, знайомство з положеннями норм;

– основна (аналітично-розрахункова) частина;

– висновки;

– перелік посилань;

– додатки (за необхідності).

“ВСТУП”, “ВИСНОВКИ”, ”ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ”, “Додатки” як розділи, не нумеруються.

Текст пояснювальної записки бажано подавати лаконічно та обґрунтовано.

2.4 Вступ

Вступ пишуть з нової пронумерованої сторінки з заголовком „Вступ” посередині великими літерами з більш високою насиченістю (жирністю) шрифту.

Текст вступу повинен бути коротким і висвітлювати питання актуальності, значення, сучасний рівень і призначення курсової роботи. У вступі і далі за текстом не дозволяється використовувати скорочені слова, терміни, крім загальноприйнятих.

Вступ характеризує актуальність теми, сучасний стан області знань, що досліджується, дає коротку характеристику роботи.

Вступ також містить мету та загальну постановку задачі з переліком усіх вимог до її розв'язання.

Кількість сторінок вступу не повинна перевищувати 1-2.

2.5 Основна частина пояснювальної записки

Основна частина пояснювальної записки для курсових робіт є аналітично-розрахунковою. Вона включає:

теоретичну частину; опис програми; результати роботи програми та контрольні приклади;

Теоретична частина містить літературний огляд теми завдання, вибір (розробку) і обґрунтування методу або алгоритму, теоретичний опис методу або алгоритму, його аналіз, опис застосованих програмних компонентів, аналіз їх переваг та недоліків (5-10с.).

Опис програми містить характеристику обчислювальних засобів і програмного забезпечення, на яких виконувалася робота, опис програми (загальна характеристика;вхідні і вихідні дані, опис методів, інтерфейс, обмеження) та керівництво користувача (3-6 с.).

Результати роботи програми та контрольні приклади: потрібно визначити характерні вхідні та вихідні дані для перевірки коректності роботи програми, навести початкові дані та результати їх обробки, графіки та інше.

Розрахункова частина має бути логічно пов’язана з теоретичними відомостями теми роботи, демонструватись ілюстративним матеріалом (графіками, схемами, діаграмами) або таблицями з обов’язковим посиланням до цих рисунків (таблиць) за текстом пояснювальної записки.

Пояснювальну записку до курсових робіт з дисциплін програмного характеру рекомендується оформлювати згідно з вимогами ”Єдиної системи програмної документації (ЄСПД)”.

При викладенні тексту пояснювальної записки забороняється переписування матеріалів літературних джерел, сканування рисунків, які мають відношення до технічної частини. Допускається використання сканованих рисунків, взятих із довідникової літератури (в тому числі схем), що містяться в оглядовій частині (”Аналіз ...”), з обов’язковим посиланням до джерела. Частину описового змісту або розрахунків (таблиць), графічної інформації бажано розміщувати в додатках пояснювальної записки.

В тексті пояснювальної записки повинні бути посилання до рисунків, таблиць, додатків, що входять до змісту роботи.

Графічна частина роботи може подаватись як інформація в тексті пояснювальної записки або додатків, що чітко визначаються керівником проекту в індивідуальному завданні.

Для курсової роботи аналітично-розрахунковий розділ є основною частиною пояснювальної записки за обсягом та змістом. Пояснювальна записка може містити декілька розділів, які визначаються темою та індивідуальним завданням на курсову роботу.

При виконанні цієї частини КР слід дотримуватись обґрунтованого і аргументованого стилю викладення та врахувати можливі варіанти розв’язання поставленої задачі на підставі проведеного аналізу відомих розв’язків. Аргументація по тексту повинна підсилюватись відповідними розрахунками, графіками, діаграмами, таблицями тощо.

2.6 Висновки

Висновки оформляють з нової пронумерованої сторінки посередині великими буквами більш високої насиченості.

Висновок містить аналіз результатів та проблем, що виникли, запропоновані способи їх розв'язання, переваги програми, недоліки та можливі шляхи удосконалення розробленої програми (1 -2 стор.)

В тексті пояснювальної записки бажано давати висновки в кожному розділі, що є постановкою задачі до наступного .

2.7 Перелік літературних джерел

Форма запису ”ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ” відповідає формі запису вступу, основної частини та висновків.

Перелік посилань виконується у відповідності з ДСТУ 3582-97 і містить список використаних літературних джерел, на які повинні бути обов’язкові посилання в тексті пояснювальної записки. Література (книги, статті, патенти, журнали) в загальний список записується в порядку посилання на неї в тексті. Посилання на літературу наводять у квадратних дужках […], вказуючи порядковий номер за списком.

Посилання на джерела записують мовою оригіналу. Кожне джерело записують з абзацу, нумерують арабськими цифрами, починаючи з одиниці (далі показано).

1. Книга одного, двох, трьох авторів.

Прізвище та ініціали. Назва книги. – Місце видання: Видавництво, рік. – Кількість сторінок  с.

  1.  Максимович Н.Г. Теорія графів і електричних кіл. Львів: Вища школа, 1987.216 с.
  2.  Ильюшенко М.П., Кузнецова Т.В. Документоведение. Документ и системы документации. М.: МГИАИ, 1977. 132 с.
  3.  Зиновьева Н.Б., Саяпина И.А., Пашнина И.И. Документ в коммуникации и восприятии: Лекции по курсу «Документоведение». – Краснодар, 1995. – 58 с.)

2. Книга чотирьох, п’яти та більше авторів

Назва книги / Прізвище та ініціали. – Місце видання: Видавництво, рік. – Кількість сторінок  с.

Примітка. Великі міста такі, як Київ, Москва дозволяється записувати однією великою буквою з крапкою.

  1.  Елементи інформатики: Довідник / В.С. Височанський, А.І.Кардаш, В.С.Костєв, В.В.Черняхівський. – К.: Наук.думка, 1990. – 192 с.
  2.  C# 2005 для профессионалов / Нейгел К., Ивьен Б., Глинн Дж. и др. – М. :Издательский дом «Вильямс», 2007. – 1376 с.)

3. Частина книги.

Прізвище та ініціали. Назва частини книги // Прізвище та ініціали. Назва книги. – Місце видання: Видавництво, рік. – С. Інтервал сторінок.

  1.  Хоор К. О структурной организации данных // Дал У., Дейкстра Э., Хоор К. Структурное программирование. – М. : Мир, 1975. – С. 98-197.)

4. Стаття з наукового журналу.

Прізвище та ініціали. Назва частини видання // Назва видання. – рік. – № Число. – С. Інтервал сторінок.

  1.  Dreiheller A. Programming Language Incorporating Units of Measure // Informationstechnik. – 1997. – №1. – P. 83-88.)
  2.   Ершов А. А. Стабильные методы оценки параметров // Автоматика и телемеханика. – 1978. – №8. – С. 86-91.)

5. Нормативно-технічні та патентні документи.

  1.  ГОСТ 7.9-77. Реферат и аннотация. – М.: Издательство стандартов, 1981. – 6 с.)
  2.  Пат. 3818311, США, МКИ НОЗК 17/60. Схема защиты полупроводникового переключателя. – Опубл. 04.05.84.)

6. Інтернет-джерела

  1.  Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського:розширений пошук у електронному каталозі[Електронний ресурс].- Режим доступу: URL: http://www.nbuv.gov.ua/db/)

2.8 Додатки

До додатків відносять ілюстрації, таблиці, тексти допоміжного характеру. Додатки оформлюють як продовження документа на його наступних сторінках, розташовуючи в порядку посилань на них у тексті ПЗ.

Посилання на додатки в тексті ПЗ дають за формою:

... наведено в додатку А”,  „... наведено в таблиці В.5 ” або (додаток Б); (додатки К, Л ).

Кожен додаток необхідно починати з нової сторінки вказуючи зверху посередині рядка слово “Додаток” і через пропуск його позначення. Додатки позначають послідовно великими українськими літерами, за винятком літер Г, Є, З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Якщо додатків більше ніж літер, то продовжують позначати арабськими цифрами. Дозволяється позначати додатки латинськими літерами, за винятком літер I та O. Один додаток позначається як додаток А.

Кожен додаток повинен мати тематичний (змістовний) заголовок, який записують посередині рядка малими літерами, починаючи з великої..

Ілюстрації, таблиці, формули нумерують в межах кожного додатка, вказуючи його позначення: “Рис. Б.3 - Найменування”; “Таблиця В.5 – Найменування” і т.п.

Нумерація аркушів документа і додатків, які входять до його складу, повинна бути наскрізна.

При необхідності текст додатку може бути поділений на розділи, підрозділи, пункти й підпункти, які слід нумерувати в межах кожного додатку

Всі додатки включають у зміст, вказуючи номер, заголовок і сторінки з яких вони починаються. Початкові тексти програм, які розміщуються у додатках, можуть бути надруковані шрифтом меншим ніж шрифт пояснювальної записки зі збереженням тих же полів.

Тексти програм повинні містити коментарії стосовно призначення класів, методів, властивостей, полів та інших членів класу.

Матеріали пояснювальної записки підшиваються в швидкозшивач (або зшиваються) в порядку, вказаному вище, починаючи з титульного аркуша. Неохайно оформлені записки до розгляду не приймаються.


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Радіофізичний факультет

Кафедра комп’ютерної інженерії

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

до курсової роботи з дисципліни

"ПРОГРАМУВАННЯ"

Тема "Структури даних у мові C#"

Виконав студент І курсу групи КІ

______________________________

______________________________
п.і.б.  

Керівник______________________

______________________________
п.і.б.  

КИЇВ 2012

Другие работы

НОРМЫ ВОДОПОТРЕБЛЕНИЯ Водопотребление


Режим ограничения потребления воды в таких условиях физиологически не обоснован. Степень санитарного благоустройства городов и населенных мест оп...

Подробнее ...

і. На прикладі самостійно обраного заняття ро...


На прикладі самостійно обраного заняття розкрити питання комплексного розв?язання мовленнєвих завдань. На прикладі самостійно обраного заняття ро...

Подробнее ...

тематическое разнообразие надкласса Рыбы


Класс Хрящевые рыбы Chondrichthyes Два подкласса: Пластиножаберные Elsmobrnchii ? 940 видов и Химеровые или Цельноголовые Holocephli. Современных...

Подробнее ...

. Розрахуйте частку населення країни у віці 1...


Розрахуйте частку населення країни у віці 15 59 років яка складає основу трудових ресурсів держави. Приклад розрахунку для Японії: а частка насел...

Подробнее ...