стан людини обумовлений можливістю фізичних і психічних функцій організму яке характеризує його здатніст



Работа добавлена на сайт TXTRef.ru: 2019-12-03

20.Основи фізіології праці

Основні поняття в фізіології та гігієни праці


До основних термінам, визначень і понять відносяться:

Працездатність - стан людини, обумовлений можливістю фізичних і психічних функцій організму, яке характеризує його здатність виконувати конкретну кількість роботи заданої якості за необхідний інтервал часу .

Види (форми) праці - сукупність фізіологічних систем, що у трудовому процесі, які впливають на здоров'я і працездатність.

Фізіологія праці - розділ фізіології профілактичної медицина, що вивчає зміни функціонального стану організму в трудовому процесі, який розробляє наукові основи та практичні заходи профілактики втоми і підтримки працездатності.

Фізіологічні критерії - це показники, що дозволяють оцінити ступінь відхилень параметрів фізіологічних функцій від діючих нормативних величин.

Втома - суб'єктивне відчуття втоми і об'єктивне зниження працездатності, кількості та якості показників роботи, точності рухів, уповільнення реакції, помилки.

Ведучий фізіологічний критерій - показник, лімітуючий аеробну працездатність - споживання кисню, тяжкість праці та її тривалість, відновлювальний період.

Динамічний стереотип - найбільш раціональні та економні руху, система рухів при виконанні роботи, що дають найбільшу продуктивність праці при найменших функціональних витратах. Стійка, злагоджена система рефлексів.

Професійні навики - стійка умовно-рефлекторний зв'язок, вироблювана в процесі виробничого навчання і тренування, що дозволяє знижувати витрати фізичної і нервово-психічної енергії при виконанні окремих елементів операції.

Динаміка працездатності - фазність процесів збудження і гальмування в центральній нервовій системі протягом робочої зміни, характеризується врабативаніе, стійким збудженням і стабільної працездатністю, зниженням працездатності, короткочасним підйомом працездатності в кінці зміни.

Критерій фізіологічності стомлення - відновлення функцій до початку наступної зміни.

Перевтома - патологічний стан організму, що характеризується невротичними проявами, зниженням працездатності, захворюваністю

Ритмічність праці - рівномірний розподіл навантаження протягом зміни, тижні, місяці, сприяє збереженню динамічного стереотипу, автоматизації робочих рухів.

Монотонність праці - одноманітна робота, що характеризується виконанням не надто складних операцій, однотипних і заданих за ритмом, сприяє процесам гальмування, стомлення.

Організація праці - система заходів, спрямованих на ефективне використання робочого часу, особистісного потенціалу з метою профілактики втоми і перевтоми трудящих.

Наукова організація праці використовує показники ергономіки, біомеханіки, естетики в системі заходів з організації праці, регламентованих перерв, активного відпочинку.

ергометріческіх показники - це використання показників антропометричних і психофізичних при проектуванні робочих місць по зонах досяжності: оптимальна, досяжна і недосяжна.

Естетика - кольорове оформлення приміщення, предметів, обладнання з використанням сигнально-попереджувальних кольорових гам, кольору і світла з метою профілактики втоми зорового аналізатора, позитивного емоційного стану працюючого.

Регламентовані перерви - науково обгрунтовані, короткочасні перерви в роботі для профілактики втоми сенсорних систем, опорно-рухового апарату з використанням елементів психофізичної розвантаження, функціональної музики і спеціальних вправ.

1.2 Гігієнічні критерії оцінки праці залежно від важкості та напруженості трудового процесу

Основний принцип класифікації видів праці - фізіологічні критерії. Фізіологічна класифікація трудової діяльності зі значною м'язовою активністю грунтується на енерговитратах. Легкі фізичні роботи - 1 категорія а і б виконуються сидячи або стоячи, або з незначним переміщенням в просторі по горизонталі або вертикалі. Коефіцієнт фізичної активності КФА не більше 1,6. Роботи середньої тяжкості 2-ої категорії також поділяються на а і б і пов'язані з постійним переміщенням частин тіла або всього тіла в просторі, предметів і знарядь праці. Це частково механізовані види праці. Коефіцієнт фізичної активності 2,0 3-тя категорія праці - важка фізична праця пов'язана з постійним переміщенням тіла і вантажу по горизонталі і вертикалі, КФА 2,2 і може бути і більше.

Коефіцієнт фізичної активності визначає відношення загальних енерговитрат до витрат основного обміну. Ведучий фізіологічний критерій фізичних видів праці - динаміка споживання кисню при роботі і час відновлення, а також частота серцевих скорочень, функції нервової системи, дихальної, обмінних процесів. Статична робота більш втомлює, кровообіг в напружених м'язах утруднено, анаеробне енергетичне забезпечення йде з накопиченням молочної кислоти. Динамічна робота підрозділяється на загальну, регіональну та локальну, являє собою найбільш поширений вид діяльності. Загальна м'язова робота виконується із залученням значної маси скелетної мускулатури. Регіональна м'язова робота виконується переважно мускулатурою плечового пояса і верхніх кінцівок. Локальна м'язова робота виконується за участю незначних м'язових груп. p align="justify"> Легкі фізичні роботи часто супроводжуються монотонністю, яка є негативним фактором, призводить до втоми, зниження уваги. Одноманітні повторні рухи призводять до розвитку процесу гальмування, розсіювання уваги, зниження швидкості реакцій. Такі види праці відзначаються при конвеєрному виробництві, роботі на одній операції, у операторів, диспетчерів. З процесами гальмування пов'язане таке поняття як стомлення - тимчасове зниження працездатності, що відновлюються після відпочинку. Група видів праці, що об'єднуються як розумову працю, визначаються напругою сенсорної, емоційно-розумової сфери. При цих видах праці йде прийом інформації, її переробка, прийняті рішення. Сюди входить праці операторів, управлінський працю, творчий, педагогічний, учнівської молоді, лікарів. Принцип класифікації йде за кількістю сприйманих знаків і відповідальності за прийняті рішення. Розумова робота пов'язана з нейрофізіологічними змінами мозку - посилюється його кровопостачання, підвищується енергетичний обмін, змінюються показники біоелектричної активності. Енергетичний обмін становить до 20% від загального обміну, споживання кисню в 5 разів більше, ніж витрачається скелетної м'язом того ж об'єму. У момент прийняття відповідального рішення і при дефіциті часу відзначаються значні зміни і в КАРДІОГЕМОДИНАМІКИ, диханні. Розумові види праці супроводжуються гіподинамією, вимушеними робочими позами. Фізіологічна картина фізичної та розумової праці схожа. При розумовій роботі постійно спостерігається і м'язове стомлення. Відновлення роботи на тлі втоми призводить до перевтоми, яке характеризується головними болями, почуттям тяжкості в м'язах, млявістю, неуважністю, зниженням уваги, пам'яті, порушенням сну. p align="justify"> Важкість праці - це характеристика трудового процесу, що відображає переважне навантаження на опорно-руховий апарат і функціональні системи організму (серцево судинну, дихальну, обмінну , видільну), які забезпечують процес праці. Важкість праці характеризується як статичним навантаженням, робочою позою, ступенем нахилу корпусу, так і динамічним навантаженням - масою піднімається і переміщуваного вантажу по горизонталі і вертикалі, переміщенням в просторі самого тіла, загальним числом стереотипних робочих рухів. Всі ці види динамічної та статичної навантаження можуть проходити в різних умовах праці - в оптимальних, допустимих, шкідливих і небезпечних - 4 ступеня важкості праці, 4 класи: легкий, допустимий, середній, важкий.

Напруженість праці - це характеристика трудового процесу, що відображає навантаження переважно на центральну нервову систему, органи чуття, емоційну сферу працівника. До факторів, що характеризують напруженість праці належать: інтелектуальні, сенсорні, емоційні навантаження, ступінь монотонності навантажень, режим роботи - 4 класу і ступеня: оптимальний, допустимий, напружений, дуже напружений.

Оцінка за робочій позі, вона може бути вільна, фіксована, незручна, сидячи, стоячи. По нахилу корпусу враховують або це вимушений нахил або це кількість нахилів за зміну. Технологічний процес іноді вимагає переміщення самого працівника або по горизонталі або по вертикалі. Облік йде в метрах або кілометрах за зміну. ​​p align="justify"> Оцінка напруженості праці проводиться за класами, ступеня напруженості. Клас 1 - оптимальні умови, напруженість праці легкого ступеня. Клас 2 - допустимий, напруженість праці середнього ступеня. Клас 3 - напружена праця, підкласи 3.1, 3.2, 3.3. Найвища ступінь напруженості 3.3. Враховуються інтелектуальні навантаження по необхідності прийняття рішення; вирішення завдань за інструкцією; за алгоритмом; евристична - творча діяльність. Наступний показник ступеня напруженості праці - сприйняття сигналів (інформації) та їх корекція, оцінка; із зіставленням з іншими сигналами, комплексна оцінка. За характером виконуваної роботи - за індивідуальним планом, за встановленим графіком: роботи при дефіциті часу; з підвищеною відповідальністю за кінцевий результат. З сенсорних навантажень визначаються тривалість зосередження спостереження; щільність сигналів і повідомлень в одиницю часу; за розмірами об'єктів розрізнення; робота з оптичними приладами; спостереження за екранами відеотерміналів. Враховують окремо навантаження на голосовий апарат - кількість наговорювати годин; на слуховий апарат з розрізненням і аналізом сигналів. За ступенем емоційного навантаження - несе особисту відповідальність за виконання завдань, відповідає за колектив; за якість продукції; за безпеку інших осіб. Визначається ступінь монотонності праці - за кількістю елементів в одиницю часу; тривалості виконання повторюваних операцій, монотонності виробничої обстановки. Особливо враховуються режим роботи, фактична тривалість робочого дня. Оптимальний варіант - 6 ? 7 годин на зміну, допустимий варіант 8 ? 9 годин, шкідливий режим роботи - 10 ? 12

tify"> годин. Для відновлення функцій організму відіграє роль і змінність роботи. Оптимальний клас умов праці - це робота без нічної зміни. Допустимі умови - двозмінна робота без нічних змін. Якщо робота тризмінна з нічною зміною - це напружені умови праці (клас 3.3). З наукової організації праці та динаміці працездатності встановлюються і регламентовані перерви, їх тривалість. Якщо тривалість перерви 7% від тривалості робочої зміни - це оптимальний варіант; від 7% до 3% - допустима тривалість перерви і менше 3% - недостатня тривалість перерви для відновлення функцій, можливі перевтоми.


1.3 Динаміка працездатності і профілактика перевтоми


Втома не тільки фізіологічний процес, а й соціально-біологічний, взаємопов'язаний з факторами виробничого середовища, мотивацією праці. Біохімічні зміни при важкій фізичній праці аналогічні таким в експерименті на тварин, на ізольованому нервово-м'язовому препараті. Отримані дані в експерименті не можна повністю перенести на діяльність кваліфікованого працівника в різних видах і умовах праці. p align="justify"> Фізіологічна сутність і механізм динаміки працездатності при роботі в темпі близькому до оптимального виявляє типову закономірність по стадіях: врабативанія, стійкої працездатності, стомлення. Тому стомлення розглядаються як етап в динаміці працездатності і використовують це у практичній діяльності при вирішенні питань організації праці. Стимуляція робочої діяльності починається з вправи період врабативанія, стомлення і вправи різні і протилежні за зовнішніми проявами, але вони вирішують одну загальну задачу - вдосконалення робочої діяльності. p align="justify"> Проектування раціональних режимів праці та відпочинку, правильне рішення даних питань є основою соціальних та економічних перетворень - вкорочення робочого дня, збільшення щорічно оплачуваних відпусток, внутрізмінних перерв. Раціональні режими праці та відпочинку - це таке співвідношення і зміст періодів роботи і відпочинку, при яких зберігається тривала, стійка працездатність і продуктивність праці і поєднується з високою стійкою роботою функціональних систем без стомлення. Існує кілька форм і видів раціональної побудови праці та відпочинку. Це насамперед обідню перерву за законодавством і оплачувані види внутрізмінних перерв, різних за тривалістю залежно від видів праці, його тяжкості і напруженості. При особливо важких роботах, співвідношення часу роботи та відпочинку знаходяться в пропорції 1:1. Існують спеціальні, науково-обгрунтовані формули розрахунку часу відпочинку в залежності від тяжкості та напруженості праці. При цих розрахунках орієнтуються на лімітуючий показник, що вимагає значної компенсації відпочинком. Обідня перерва в цей сумарний час не входить. Крім регламентованих перерв у процесі праці є мікропаузи - мимовільні між операціями проміжки часу, які утворюються за рахунок зміни темпу виконання операцій. p align="justify"> Крім змінних перерв за законодавством встановлені і добові режими праці та відпочинку, тижневі, місячні, річні. При добовому режимі працівник сам повинен раціонально влаштовувати собі періоди відпочинку, повноцінний сон, з метою відновлення функцій до початку зміни. Протягом тижня виділяються дні з найбільшою працездатністю - це в основному середу-четвер при шестиденному робочому тижні. У елементи раціонального праці та відпочинку необхідно включати цілеспрямовані фізичні вправи, виробничу гімнастику. На жаль, дана форма реабілітації недооцінюється і незаслужено забута. На державному рівні ці питання вирішуються шляхом будівництва спортивних баз, тренажерних залів, плавальних басейнів, хокейних та футбольних комплексів Індивід ж не завжди вважає це потрібним і корисним, мотивуючи і так напруженим і важким своєю працею. p align="justify"> Досить ефективним засобом зниження стомливості праці є виробнича естетика, поєднання кольору, світла, архітектурне і звукове оформлення цехів, дільниць, місць відпочинку. Всі кольори за характером впливу на нервову систему людини діляться на три групи: збудливі, заспокійливі, нейтральні. Ці ж кольори використовуються як сигнально-попереджувальні. br/>

Висновок


Сучасні форми і види праці докорінно змінюють напрямок функціонального навантаження на системи організму працюючих. Праця стає інтелектуально і сенсорно напруженим у поєднанні з вимушеними виробничими позами, гіпокінезією або з локальними одноманітними рухами верхнього плечового пояса. Всі ці види праці, до того ж, можуть відбуватися в різних умовах виробничої обстановки при одночасному впливі декількох санітарно-гігієнічних факторів. Удосконалення і ускладнення праці, трудового процесу пред'являють інші вимоги до функціональних систем. Основними навантажувальними є опорно-руховий апарат з його невизнаної професійною патологією, центральна і периферична нервова система з виробничо обумовленої захворюваністю, сенсорні навантаження на зір, слух і голосові навантаження. Технічний прогрес вносить свої особливості в технологічні процеси, розширюється сфера шкідливих і небезпечних факторів, що впливають на організм працюючого не тільки у виробничій, але і невиробничій сферах - економічні роботи, операторські, праця лікарів і педагогів, учнівської молоді. Змінюється структура як загальної, так і професійно обумовленої захворюваності, професійної, що необхідно враховувати в практичній діяльності лікарів усіх спеціальностей. p align="justify"> фізіологія гігієна працю перевтома

Основні вимоги до виробничого освітлення

Для створення сприятливих умов для здорової роботи, які б запобігали швидкій втомлюваності очей, виникненню професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

- створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

- забезпечити достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

- не створювати засліплювальної дії як від самих джерел освітлення, так і від інших предметів, що знаходяться в полі зору;

- не створювати на робочій поверхні різних та глибоких тіней (особливо рухомих);

- повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

- не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека уражений струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників):

- повинно бути надійним і простим и експлуатації, економічним та естетичним.

2.6.4. Види виробничого освітлення

Залежно від джерела світла виробниче освітлення може бути: природним, що створюється прямими сонячними променями та розсіяним світлом небосхилу; штучним, що створюється електричними джерелами світла, та суміщеним, при якому недостатнє за нормами природне освітлення доповнюється штучним.

Природне освітлення поділяється на: бокове (одно - або двостороннє), що здійснюється через світлові отвори (вікна) в зовнішніх стінах; верхнє - через ліхтарі та отвори в дахах і перекриттях; комбіноване - поєднання верхнього та бокового освітлення.

Штучне освітлення може бути загальним та комбінованим. Загальним називають освітлення, при якому світильники розміщуються у верхній зоні приміщення (не нижче 2,5 м над підлогою) рівномірно (загальне рівномірне освітлення) або з урахуванням розташування робочих місць (загальне локалізоване освітлення).

Комбіноване освітлення складається із загального та місцевого. Його доцільно застосовувати при роботах високої точності, а також, якщо необхідно створити певний або змінний в процесі роботи напрямок світла. Місцеве освітлення створюється світильниками, що концентрують світловий потік безпосередньо на робочих місцях. Застосування лише місцевого освітлення не допускається з огляду на небезпеку виробничого травматизму та професійних захворювань.

Класифікація видів виробничого освітлення наведена на рис. 2.16:

Рис. 2.16. Класифікація видів виробничого освітлення

За функціональним призначенням штучне освітлення поділяється на робоче, аварійне, евакуаційне, охоронне, чергове.

Робоче освітлення призначене для забезпечення виробничого процесу, переміщення людей, руху транспорту і є обов'язковим для всіх виробничих приміщень.

Аварійне освітлення використовується для продовження роботи у випадках, коли раптове вимкнення робочого освітлення та пов'язане з ним порушення нормального обслуговування обладнання може викликати вибух, пожежу, отруєння людей, порушення технологічного процесу тощо. Мінімальна освітленість робочих поверхонь при аварійному освітленні повинна становити 5 % від нормованої освітленості робочого освітлення, але не менше 2 лк.

Евакуаційне освітлення призначене для забезпечення евакуації людей з приміщень при аварійному вимкненні робочого освітлення. Його необхідно влаштовувати: в місцях, небезпечних для проходу людей; в приміщеннях допоміжних будівель, де можуть одночасно знаходитись понад 100 осіб; у проходах; на сходових клітках; у виробничих приміщеннях, в яких працює понад 50 осіб. Мінімальна освітленість на підлозі основних проходів та на сходах при евакуаційному освітленні повинна бути не менше 0,5 лк, а на відкритих майданчиках - не менше 0,2 лк.

Охоронне освітлення влаштовується вздовж меж території, яка охороняється в нічний час спеціальним персоналом. Найменша освітленість повинна бути 0,5 лк на рівні землі.

Чергове освітлення передбачається у неробочий час; при цьому, як правило, використовують частину світильників інших видів штучного освітлення.

Другие работы

отличные товарищи сотрудничающие коллеги серд...


Чтобы снизить травматическое воздействие развода родителей на хрупкую детскую душу бывшие супруги должны помнить о том что психологическое благо...

Подробнее ...

на тему- Инфекционный ринотрахеит крупного ро...


Краткая характеристика работы соответствие содержания работы заданию __________________________________________________________________________К...

Подробнее ...

lph N No negtive


Victory J I m on fire nd hve dngerous crgo on bord: keep well cler of me Juliett W I require medicl ssistnce Whiskey K I wish to communicte with...

Подробнее ...

Предмет и структура философии.


Предмет и структура философии. Функции философии. Основные понятия философии. Предмет и структура философии.

Подробнее ...