Тема 4- ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ 1



Работа добавлена на сайт TXTRef.ru: 2019-09-03

Тема 4: ЗЛОЧИНИ ПРОТИ ВОЛІ, ЧЕСТІ ТА ГІДНОСТІ ОСОБИ

 

1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи.

2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини: особливості ЮСЗ.

3. Захоплення заручників: особливості ЮСЗ.

4. Торгівля людьми: аналіз ЮСЗ.

5. Особливості ЮСЗ інших злочинів проти волі особи.

Література - у відоповідності з програмою курсу.

Основне джерело - НПК за ред С.С. Яценко. Положення ст. 150-1 КК опрацьовувати з огляду на один із НПК, виданих у 2011-12 р.р.

1. Загальна характеристика злочинів проти волі, честі та гідності особи

Назва розділу ІІІ ОЧ КК характеризується серйозною некоректністю – очевидно, честь та гідність особи не охороняються на рівні жодної із статтей даного розділу. Некоректність назви розділу ІІІ фактично є помилкою законодавця, яка була допущена під час прийняття КК 2001 року – одна з останніх редакцій проекту КК передбачала, що в межах даного розділу буде передбачена відповідальність й за наклеп, але під час розгляду законопроекту ВРУ від цієї пропозиції було вирішено відмовитись, а в той же час назва Розділу ІІІ ОЧ КК не була проведена у відповідність із цим рішенням законодавчого органу.

З аналізу норм розділу ІІІ ОЧ КК можна зробити висновок, що воля людини, як об’єкт кримінально-правової охорони полягає в реалізації людиною цілого ряду конституційних прав і свобод:

- право на свободу та особисту недоторканість;

- право на дитинство, материнство, батьківство;

- право на свобода дитини від будь-яких форм експлуатації тощо.

Видається, що таке розуміння волі людини є невиправдано широким – назву розділу ІІІ було б доцільно уточнити, вказавши поряд з волею людини й інші соціальні цінності, на які посягають злочини, ЮСЗ яких передбачено у цьому розділі.

У багатьох випадках ЮСЗ, передбачені у Розділі ІІІ включають в себе ознаки, які характеризують спеціального потерпілого (такі ознаки відсутні лише в ЮСЗ, передбачених частинами першими ст. 146, 147, 149 та в ЮСЗ, передбачених ст. 151 КК).

Характеристика об’єктивної сторони більшості ЮСЗ, передбачених в Розділі ІІІ ОЧ КК, на жаль позбавлена однозначності - у теорії кримінального права по-різному вирішується питання про те, чи можна розглядати своєрідним наслідком порушення чи обмеження зазначених вище прав та свобод людини. В окремих НПК відповідь на це питання є негативною, а відтак робиться висновок, що більшість ЮСЗ в межах Розділу ІІІ ОЧ КК є формальними, в інших же НПК - стверджується, що порушення (обмеження прав та свобод людини) є своєрідним наслідком, а отже й більшість ЮСЗ злочинів проти волі особи є матеріальними. Можливо орієнтиром для вирішення цієї наукової дискусії може бути абз. 3 п. 6 ППВСУ №15 від 26.12.2003 - у цьому орієнтирі прямо зазначено, що порушення конституційних прав або свобод людини є показником істотної шкоди у складі перевищення влади або службових повноважень.  Отже, можна зробити висновок, що правозастосовча практика розуміє обмеження (порушення) прав та свобод людини як наслідок злочину, який щоправда у багатьох випадках нерозривно пов’язаний з діянням суб’єкта. Виходячи з цього більшість ЮСЗ, передбачених у розділі тетьому ОЧ КК, очевидно, слід розглядати як матеріальні.

З суб’єктивної сторони всі злочини проти волі особи вчиняються лише з умисною формою вини. При вчинені окремих з них, зокрема у випадках спричинення тяжких наслідків суб’єктивна сторона поведінки особи може характеризуватися т.зв. складною виною (див. ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 147, ч. 3 ст. 149).

Питання для самостійної роботи

Передбачені вказаними положеннями розділу ІІІ Особливої частини КК прояви складної вини за своєю природою подібні до прояву складної вини, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК, чи до прояву складної вини, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК?

 При вирішенні питання про осбливості змісту складної вини на рівні ч3 ст146 КК відправною точкою повинно бути розуміння змісту об'єктивної сторони юсз передб ч.3 ст 146 кк - якщо вважати , що вина не включає в себе наслідок у вигляді обмеження фізичної свободи людини, прояв складної вини на рівні ч3 ст146 кк подібний до прояву складної вини, на рівні ч.3 ст 110 кк;

Якщо ж вважати, що вказаний наслідок входить в об'єктивну сторону юсз передб ч1 ст 146 кк, прояв складної вини на рівні ч3 ст 146 кк подібний до прояву складної вини на рівні ч2 ст121 кк.

В окремі ЮСЗ законодавцем закладено такі елементи складу злочину, як мета або мотив (див. ч. 2 ст. 146, ч. 1. ст. 147, ст. 148, ч. 1 ст. 149, ч. 1 ст. 150).

Більшість злочинів проти волі особи може вчинятися загальним суб’єктом злочину. Однак в ряді випадків законодавець пов’язує відповідальність за окремий різновид або вид злочинів проти волі з характеристиками спеціального суб’єкта - службова особа, особа від якої потерпілий перебуває в матеріальній чи іншій залежності (ч. 2 ст. 149), батьки (ч. 1 ст. 150-1), особи, які не є батьками дитини (ч. 2 ст. 150-1), лікар-психіатр (ст. 151) тощо.

2. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини: особливості ЮСЗ

Безпосереднім об’єктом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК є т.зв. фізична свобода людини – право особи вільно обрати своє місце перебування та вільно пересуватися, узгоджуючи свої дії лише з вимогами законодавства.

Оскільки в ч. 2 ст. 146 КК передбачена так кваліфікуюча ознака, як вчинення злочину щодо малолітнього, слід зробити висновок, що на рівні ЮСЗ, передбаченого ч. 1 ст. 146 КК, потерпілим від злочину є особа, що досягла 14-річного віку.

З об’єктивної сторони ЮСЗ, передбачений ч. 1 ст. 146 КК, є матеріальним, оскільки включає в себе наслідок у вигляді обмеження фізичної свободи людини (щодо неоднозначності такого висновку див. вище).

Злочин, ЮСЗ якого передбачені ст. 146 КК, може вчинятися у двох формах: незаконне позбавлення волі та викрадення людини. Змістовні характеристики цих форм злочину розібрати самостійно за  НПК, при цьому звернути увагу на таке:

а) викрадення людини може вчинятися у будь-який спосіб, необов’язково насильницький (наприклад, шляхом обману, якщо він доповнюється контролем з боку суб’єкта злочину);

б) незаконне позбавлення волі та викрадення людини можуть мати місце й тоді, коли суб’єктом встановлено контроль за поведінкою потерпілого (не виключено, що й не помітний для нього) й всі його пересування у просторі супроводжуються цим контролем, а в разі небажаних для суб’єкта переміщень потерпілого він вживає (готовий вжити) заходів для повернення потерплого на бажаний „маршрут”;

в) незаконне позбавлення волі у теорії кримінального права та правозастосовній практиці традиційно розглядається як можливий показник насильства. Разом з тим, не будь-яке незаконне позбавлення волі може розглядатися як показник насильства - зокрема не можна вважати проявами насильства випадки незаконого позбавлення волі людини, коли відсутнє посягання на її особисту недоторканність (наприклад, суб’єкт зачинив потерпілого у кімнаті, в якій останній опинився з власної волі).

Питання для самостійної роботи

Ознайомитись з відповідними правозастосовчими орієнтирами та з’ясувати, до якого з різновидів насильства (з точки зору його поділу на небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого та таке, що не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого) може відноситись незаконне позбавлення волі?

Саме по собі незаконне позбавлення волі, якщо воно має характер насильства визнається правозастосовчою практикою проявам насильства, що не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого - правозастосовчий орієнтир п.5 ППВСУ #10 від06.11.2009 р. Разом з тим не виключається, що незаконне позбавлення волі за своїм характером може ств небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого, наприклад тримання потерпілого в екстремальних умовах чи тримання без їжі та води у таких випадках незаконне позбавлення волі є прояв насильства що є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого - правозастос орієнтир п.9 вищевказаної постанови.

г) викрадення людини за своїм змістом, очевдно, є особливим різновидом незаконного позбавлення волі, тому у випадках, якщо суб’єкт вчиняє викрадення людини в ЮФО має бути зафіксована лише ознака „викраденя людини”;

ґ) якщо ж викрадення людини супроводжується незаконним позбавленням волі, яке не може бути охоплено характеристиками викрадення людини, в ЮФО мають бути зафіксовані обидві ознаки (при цьому в такому разі, з огляду на положення ст. 33 КК, в поведінці особи в жодному разі немає ознак сукупності злочинів).

д) окремі науковці (наприклад, С.Д. Шапченко) не виключають, що у випадку позбавлення особи волі за її згодою, поведінка суб’єкт не є злочином, хоча чинний КК і не передбачає в якості самостійно обставини, що виключає злочинність діяння, згоду потерпілого.

З суб’єктивної сторони злочин, ЮСЗ якого передбачений ч. 1 ст. 146 КК, вчиняється умисно, при цьому обов’язковою складовою умислу особи має бути усвідомлення протиправновсті обмеження фізичної свободи потерпілого. В окремих випадках мотиви незаконого позбавлення волі в поєднанні з іншими обставинами справи можуть свідчити про малозначність діяння суб’єкта (наприклад, про таку ситуацію слід вести мову у випадках замикання батьками своїх дітей в певному приміщенні “у виховних цілях”).

Суб’єкт незаконного позбавлення волі або викрадення людини - загальний. Якщо ж вказане діяння вчиняється службовою особою з використанням службового становища, її поведінка має кваліфікуватися за відповідною спеціальною нормою (див., зокрема, ст.ст. 365, 371 КК).

Характеристика окремих кваліфікуючих та
особливо кваліфікуючих ознак незаконного позбавлення волі або викрадення людини

Зміст ознаки „вчинення злочину щодо малолітнього” очевидно такий самий, що і в п. 2 ч. 2 ст. 115 КК. Підходи щодо кваліфікації різних фактичних помилок, які стосуються малолітнього віку потерпілого, сформульовані у межах попередньої теми відносно п. 2 ч. 2 ст. 115 зберігають свою актуальність за одним винятком: якщо особа незаконно позбавила волі особу, яку помилково вважали малолітньою, кваліфікація її дій має здійснюватися лише за суб’єктивою спрямованістю її умислу - за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 146 КК. Інкримінувати додатково ще й ч. 1 ст. 146 КК у даному випадку не потрібно, кваліфікація дій суб’єкта здійснюється за традиційним теоретичним підходом.

„Спосіб, небезпечний для життя та здоров’я”. Даною ознакою позначається спосіб вчинення злочину, який створив реальну небезпеку настання смерті потерпілого, або спричинення йому тілесних ушкоджень. Якщо ця небезпека „трансформувалась” в реальні негативні наслідки для життя або здоров’я особи, - дії винного слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, або за ч. 3 ст. 146 КК. Звернути увагу: дану ознаку слід відрізняти від ознаки „насильство, небезпечне для життя чи здоров’я потерпілого” (див., наприклад, ч. 3 ст. 149, ч. 1 ст. 187, ч. 3 ст. 189), яка може охоплювати реальну шкоду для здоров’я людини (зокрема, певні тілесні ушкодження)

„Заподіяння потерпілому фізичних страждань” – спричинення потерпілому негативних фізичних або фізіологічних відчуттів (відчуття голоду, відчуття спраги, нестачі повітря, відчуття дії низьких або високих температур). В окремих НПК даною ознакою охоплюється й спричинення фізичного болю. Проте такий підхід виглядає неоднозначним. На рівні ч. 1 ст. 127 КК законодавець відокремлює фізичний біль від фізичних страждань, на підставі чого можна зробити висновок – мова йде про два різних негативних наслідки для здоров’я людини.

„Застосування зброї”. Очевидно, у ч. 2 ст. 146 КК йде мова як про холодну, так і про вогнепальну зброю – детальніше щодо їх характеристик див. ППВСУ №3 від 26.04.2002 року. На даний момент не існує спеціального правозастосовчого орієнтиру щодо розуміння змісту даної ознаки на рівні ЮСЗ, передбаченої ч. 2 ст. 146 КК. Натомість існують два роз’яснення змісту даної ознаки в інших ЮСЗ – див. абз. 1 п. 13 ППВСУ №15 від 26.12.2003 та п. 9 ППВСУ №10 від 22.12.2006.

Питання для самостійної роботи

Самостійно опрацювати зміст цих роз’яснень, знайти відмінності між ними та подумати, яке з них має бути орієнтиром „за аналогією” при кваліфікації незаконного позбавлення волі?

Відповідність між двома вказаними орієнтирами зводиться до наступного у постанові номер 15 застосуванням зброї в тому числі визнається погроза зброєю а в постанові номер 10 - створення загрози заподіяння тіл ушкоджень зброєю. З огляду на особливості безпосереднього об'єкта хуліганства, яким є певні компоненти громадського порядку другий із вищенаведених орієнтирів є абсолютно виправданим, але разом з тим з огляду на зміст безпосереднього об'єкта незак позб волі чи викрадення людини , він наврядчи повинен використовуватись за аналогією при кваліфікації злочину юсз якого передб ст146 КК.

„Вчинення злочину з корисливих мотивів”. На рівні ЮСЗ, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК, зміст корисливого мотиву, очевидно, має тлумачитись так само, як і в п. 6 ч. 2 ст. 115 КК – див. за аналогією відповідні положення п. 10 ППВСУ № 2 від 7.11.2003.

„Вчинення злочину протягом тривалого часу” – дана ознака за своїм змістом є оціночною і питання про її зміст має вирішуватися в кожній конкретній кримінальній справі. При вирішенні питання чи є незаконне позбавленні волі людини або викрадення людини тривалим, слід враховувати не лише час тримання особи в умовах, коли обмежується її фізична свобода, а й її вік, стан здоров’я, умови тримання та інші обставини. Очевидно, безумовним „стандартом” при розумінні змісту цієї ознаки даної ознаки є утримування особи проти її волі у продовж декількох тижнів або місяців.

Діяння, що спричинили тяжкі наслідки” – на рівні НПК традиційно зазначається, що об’єктивними проявами тяжких наслідків є смерть людини, спричинення її ТТУ, спричинення майнової шкоди у великому або особливо великому розмірі. З т.ч. суб’єктивної сторони - вживається традиційне формулювання “ставлення може бути як умисним, так і необережним”. З таким підходом в принципі можна погодитися за одним винятком – ознакою „тяжкі наслідки” охоплюється лише смерть людини, спричинена необережно. Аргументи на користь даного підходу, а також особливі правила кваліфікації злочинів, ЮСЗ яких побудовано на основі юридичної конструкції „діяння, що спричинило тяжкі наслідки” – див. Тему 2. Якщо відповідний тяжкий наслідок у поєднані з іншими обставинами відповідає ознакам ЮСЗ іншого виду, - кваліфікація традиційно здійснюється за правилом подолання конкуренції „частини” і „цілого” (норма ч. 3 ст. 146 КК є нормою-„цілим”).

Другие работы

Предупреждение преступлений террористической ...


Виды терроризма.Краткая история терроризма. Виды современного терроризма §3.

Подробнее ...

ЗАДАНИЕ НА РАЗРАБОТКУ ЛОГОТИПА И ФИРМЕННОГО С...


Общие сведения о фирме сфера деятельности предприятия найминг КокаКола Найк В чем конкретно заключается услуга предприятия Что будет объектом ло...

Подробнее ...

РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступ...


старшого наукового співробітника лабораторії проблем комбайнового збирання зернових культур Національного наукового центру Інститут механізації ...

Подробнее ...

ВведениеИнтерес к прошлому существует с тех п...


Первоначальное значение слова ldquo;историяrdquo; восходит к древнегреческому термину означавшему ldquo;расследованиеrdquo; ldquo;узнаваниеrdquo;...

Подробнее ...