РЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури Харків ~



Бесплатно
Узнать стоимость работы
Рассчитаем за 1 минуту, онлайн
Работа добавлена на сайт TXTRef.ru: 2019-09-03

27

         

Харківський Державний Технічний Університет

Будівництва та Архітектури

ЦИГИЧКО Світлана Петрівна

УДК 72.01

УДОСКОНАЛЕННЯЕКОЛОГО-ЕСТЕТИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

АРХІТЕКТУРНОГО СЕРЕДОВИЩАВЕЛИКИХ МІСТ

(ЛАНДШАФТНИЙ АСПЕКТ)

18.00.01 –Теорія архітектури,

реставрація пам’яток архітектури

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата архітектури

Харків –

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківській національній академії міського господарства Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник:

доктор архітектури, професор Крижановська Неллі Яківна,

Харківська національна академія міського господарства Міністерства освіти і науки України,

зав. кафедри архітектурного і ландшафтного проектування

Офіційні опоненти:

доктор архітектури, професор Слєпцов Олег Семенович,

Науково-проектне архітектурне бюро “ЛІЦЕНЗ і АРХ”,

генеральний директор

кандидат архітектури, доцент Шулик Василь Васильович,

Полтавський національний технічний університет ім. Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України,

кафедра дизайну архітектурного середовища і містобудування

Захист відбудеться 14 грудня 2007 року о 14.00 годині на засіданні  спеціалізованої  вченої   ради Д 64.056.02 при Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури   за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 40, архітектурний факультет.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Харківського державного технічного  університету будівництва та архітектури за адресою: 61002, м. Харків, вул. Сумська, 40

Автореферат розісланий 2 листопада  2007 року

Вчений секретар           Н.В. Ігнатьєва

спеціалізованої вченої ради

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У зв’язку з інтенсивним розвитком міст, збільшенням чисельності населення в них, зростанням промисловості у великих містах, ускладненням інфраструктури міст і загостренням соціальних проблем питання організації архітектурного середовища життєдіяльності міського населення набувають особливого значення. Сучасне місто –це складна ієрархічна багаторівнева система з інтегрованою взаємодією компонентів, що характеризується великою кількістю економічних, соціальних, транспортних, екологічних, композиційно-планувальних, архітектурно-художніх (естетичних) та інших проблем, які істотно знижують рівень комфортності архітектурного середовища (АС) життєдіяльності людей. Особливо це стосується великих і найбільших міст, кількість яких в усьому світі невпинно зростає.

Великим містам притаманна хаотична забудова: багато архітектурних об’єктів зводиться без урахування історичної і художньо-архітектурної цінності навколишнього середовища, забудовуються цінні історичні ландшафти. Це призводить до деструктуризації і децентралізації міста, погіршення його композиційно-планувальної, об’ємно-просторової і функціональної організації, зниження архітектурно-художньої виразності міського середовища. Зменшення відсотку ландшафтних територій у структурі міста є одним з факторів погіршення екологічної ситуації. Збільшується негативний вплив на психо-емоційний стан городян: людина постійно знаходиться в депресії, зумовленій тривалим перебуванням в агресивному зовнішньому оточенні. Негативним явищем також є збільшення кількості територій нераціонального використання (ТНВ) –територій зі складним і порушеним рельєфом, а також територій житлової, громадської або промислової забудови, які під впливом соціально-економічних змін в суспільстві чи інших факторів втратили своє значення і використовуються не на повну потужність свого рекреаційного, економічного чи естетичного потенціалу. Вони не тільки негативно впливають на художньо-архітектурний образ міста, а й істотно знижують економічну ефективність міського середовища.

Проблема оновлення АС, удосконалення його екологічних і естетичних властивостей тісно пов’язана також зі зменшенням відсотку ландшафтних компонентів міста (фрагментів міського середовища, вирішених за допомогою засобів ландшафтного дизайну, в структурі яких переважають природні елементи), які могли б  водночас сприяти оптимізації екологічної ситуації в місті і підвищенню рівня його естетичної виразності, позитивно впливати на формування образу міста.

Необхідність розвитку теорії і практики архітектури, містобудування і ландшафтної архітектури в Україні підтверджується прийняттям законодавчих актів: “Про основи містобудування”, “Про планування і забудову територій”, “Про пріоритетні завдання у сфері містобудування”, “Державна концепція сталого розвитку населених пунктів”, програма “Україна-2010”.

Отже, на сучасному етапі розвитку великих міст загострилася потреба в комплексному (кількісному і якісному) перетворенні АС, для чого має бути вирішена ціла низка проблем: економічних, соціальних, композиційно-планувальних. Засоби архітектури, містобудування і ландшафтної архітектури дозволяють вирішити більшість художньо-архітектурних (естетичних) та частину екологічних проблем сучасного великого міста, що сприятиме підвищенню економічної ефективності та соціальної значущості міських територій, створенню комфортніших умов життєдіяльності городян.

Актуальність теми дисертації зумовлена необхідністю пошуку нових засобів і підходів до створення оптимальних умов для життєдіяльності міських мешканців в урбанізованому середовищі з урахуванням переосмислення багатьох застарілих стереотипів, формування АС міст, яке відповідає сучасним соціальним та архітектурно-містобудівельним вимогам.

Аналіз існуючого стану проблеми показує, що вона теоретично розроблена недостатньо, розглянуті лише її окремі аспекти. Питаннями організації ландшафтної складової архітектурного середовища міста займалися А.П. Вергунов, В.А. Горохов, Л.С. Залєсская, Е.М. Микуліна, А.В. Сичева, Н.П. Тітова, В.Т. Шимко, О.А. Швидковський, Е.А. Ахмедова. Екологічну та естетичну роль ландшафтних компонентів міста досліджували М.В. Малаховська, Е.Г. Матюгіна, Н. Бринза, І. Ільїна, А.Д. Маяк, Н.Я. Крижановська. Проблематику міського, архітектурного і архітектурно-ландшафтного середовища вивчали М.Г. Бархін, Н.М. Шебек, А.В. Сичева і О.Н. Вороніна. Значний внесок в дослідження архітектурного середовища і розвиток вітчизняної ландшафтної архітектури зробив І.Д. Родічкін. Необхідність оновлення і удосконалення міського середовища обґрунтовували Н.М. Демін, Т.Ф. Панченко, В.Т. Семенов, Н.А. Саприкіна, Н.П. Овчиннікова, М.Н. Рядова, Н.Ю. Меженна, Б.В. Боде. На пошук територіальних резервів для розвитку архітектурного середовища спрямовували свою увагу О.М. Пітухіна і Г.М. Агранович. Питання реорганізації та оновлення промислових територій вивчали В.А. Новиков, А.Ю. Ілгунас і М.А. Ілгунас, Н.Ю. Житкова, С.Г. Хохлачева, Г.М. Агранович, О.Р. Мамлєєв, В.Я. Беккер, В.В. Кареліна і С.В. Казаков, а проблему організації ландшафтної складової підприємств –К.М. Яковлевас-Матецкіс. Теоретичні надбання вищеназваних науковців є основою для більш детального вивчення проблеми оновлення, перетворення і удосконалення АС міста. Проте недостатня вивченість даного питання, а саме особливостей комплексного удосконалення екологічних та естетичних властивостей міського середовища робить актуальним проведення цілеспрямованого теоретичного дослідження сучасних тенденцій та закономірностей розвитку АС у великих містах, розробку принципів удосконалення його еколого-естетичних властивостей.

Актуальність обраної теми зумовлює цілі і завдання, вибір об’єкта і предмету дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрям дисертаційного дослідження пов’язаний з пріоритетною тематикою наукових розробок кафедри архітектурного і ландшафтного проектування   Харківської національної академії міського господарства, де була виконана робота. Розроблені автором рекомендації впроваджені в госпдоговірну тематику ХНАМГ (тема: “Реконструкція колишнього виробничо-побутового корпусу №39-А під адміністративно-побутовий корпус по вул. Сумській, 132 в м. Харкові”, номер держреєстрації 03-12/2003/341 К/03) та в навчальний процес для удосконалення методів навчання і виховання молодих фахівців –архітекторів зі спеціалізацією в області ландшафтної архітектури та містобудування.

Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці науково обґрунтованих принципів удосконалення еколого-естетичних властивостей архітектурного середовища великих міст.

Відповідно до поставленої мети були визначені завдання дослідження:

1. Обґрунтувати необхідність удосконалення еколого-естетичних властивостей архітектурного середовища сучасних великих міст.

. Встановити головні напрями (блоки задач) удосконалення еколого-естетичних властивостей архітектурного середовища великих міст.

. Уточнити критерії еколого-естетичної комфортності архітектурного середовища життєдіяльності людини.

. Виявити особливості сукупного (рекреаційного і економічного) потенціалу різних типів територій нераціонального використання.

. Визначити вимоги до еколого-естетичного удосконалення архітектурного середовища.

. Розробити принципи удосконалення еколого-естетичних властивостей архітектурного середовища.

Об’єкт дослідження –архітектурне середовище міста з ландшафтними компонентами.

Предмет дослідження – еколого-естетичні властивості архітектурного середовища міста.

У роботі над дисертацією застосовувались такі методи дослідження:

- історико-генетичного аналізу для виявлення закономірностей еволюційного розвитку АС з ландшафтними компонентами й визначення стійких тенденцій його формування, розвитку та удосконалення;

- порівняльного і факторного аналізу для вивчення літературних джерел і нормативних матеріалів щодо організації і перетворення міста в цілому та його окремих структурно-територіальних елементів; для уточнення критеріїв еколого-естетичної комфортності АС; для визначення особливостей сукупного потенціалу і основних вимог до удосконалення еколого-естетичних властивостей різних типів ТНВ;

- ідеалізованих моделей для розробки основних принципів удосконалення еколого-естетичних властивостей АС на загальноміському і локальному рівнях;

- дедукції та індукції для узагальнення і систематизації даних в цілому і в деталях.

Наукова новизна одержаних результатів дисертаційної роботи, які безпосередньо належать автору, полягає в тому, що:

- уточнено критерії комфортності архітектурного середовища міста, задачі його еколого-естетичного удосконалення і основні вимоги до перетворення;

- вперше визначено особливості рекреаційного та економічного потенціалу різних типів територій нераціонального використання в контексті удосконалення еколого-естетичних властивостей архітектурного середовища;

- вперше розроблено принципи організації архітектурного середовища міста з ландшафтними компонентами в умовах удосконалення його еколого-естетичних властивостей.

Обґрунтованість і достовірність наукових результатів забезпечена застосуванням фундаментальних принципів та методів досліджень, відповідністю методів дослідження його цілям і завданням, кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу, повнотою і значущістю зібраних в ході дослідження даних.

Наукове значення роботи. У дисертації обґрунтовано необхідність еколого-естетичного удосконалення АС великих міст і його адаптації до сучасних умов, виявлено територіальні резерви для розвитку ландшафтної складової АС, визначено вимоги до еколого-естетичного удосконалення різних типів ТНВ й розроблено структурно-логічну схему удосконалення еколого-естетичних властивостей АС великих міст.

Практичне значення отриманих результатів. Основні висновки і результати роботи можуть бути використані навчальними закладами архітектурно-будівельного профілю, а також при розробці проектних пропозицій з еколого-естетичного удосконалення АС: для визначення рівня сукупного потенціалу конкретної ТНВ (пріоритетності розвитку рекреаційної чи інших функцій), методу оновлення промислових територій, методу композиційного моделювання АС на територіях з малоцінною і зношеною забудовою та при проектуванні й будівництві нових архітектурно-ландшафтних комплексів (АЛК). Розроблені автором рекомендації були впроваджені: в навчальний процес у ХНАМГ при читанні лекційних курсів з ландшафтної архітектури та для виконання курсових проектів.

Особистий внесок здобувача. Основні результати роботи отримані автором особисто. Авторські розробки й основні положення та ідеї дисертації відображені в публікаціях автора [1-11]. Особистим внеском автора в роботи, виконані у співавторстві [1,3], є виявлення зв’язків між композиційно-просторовою структурою ландшафтно-рекреаційного об’єкта та основними факторами впливу і визначення основних етапів та особливостей формування ландшафтно-рекреаційних об’єктів у структурі великих і найбільших міст.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи отримали позитивний відгук на таких наукових конференціях і конкурсах наукових робіт:

- міський конкурс молодіжних наукових робіт, перша премія в номінації “Міське господарство, архітектура та градобудування”(робота на тему “Формування ландшафтно-рекреаційних комплексів у структурі найбільших міст України (на прикладі м. Харкова)”, 2004);

- другий обласний конкурс “Найкращий молодий науковець Харківщини”за напрямом “Архітектура і будівництво”(робота на тему “Реновація територій нераціонального використання в сучасних великих і найбільших містах”, 2007);

- ІV міжнародна науково-практична конференція “Стійкий розвиток міст. Сучасні проблеми забезпечення комфортного середовища” (2005);

- ХХХІІІ науково-технічна конференція викладачів, аспірантів і співробітників Харківської національної академії міського господарства (2006);

- постійно діючий міжвузівський семінар при Спеціалізованій вченій раді Д 64.056.02 (2007).

Наукові результати впроваджені:

1.  У розробку курсових проектів, виконаних студентами кафедри АіЛП у ХНАМГ.

2.  У навчальний процес при читанні лекційних курсів з ландшафтної архітектури в ХНАМГ.

. У держбюджетну тематику ХНАМГ (тема: “Реконструкція колишнього виробничо-побутового корпусу №39-А під адміністративно-побутовий корпус по вул. Сумській, 132 в м.Харкові”, номер держреєстрації 03-12/2003/341 К/03).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 10 статтях у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаних джерел і додатків. Результати дослідження викладені на 234 сторінках, що включають 152 сторінки основного тексту і 61 графічну ілюстрацію, 13 сторінок списку використаних джерел (146 найменувань), 8 сторінок додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі розкривається актуальність теми, мета і завдання роботи, визначаються об’єкт і предмет дослідження, а також методика, новизна наукового підходу до теми, аналізуються існуючі публікації.

У першому розділі “Теоретичні передумови дослідження еколого-естетичного удосконалення архітектурного середовища міста”узагальнені матеріали щодо становлення, розвитку і еколого-естетичного удосконалення АС. Встановлено, що в сучасній теорії архітектури, містобудування та ландшафтної архітектури досі остаточно не сформований чіткий понятійний апарат у сфері удосконалення еколого-естетичних властивостей АС міста. Проведений у роботі аналіз існуючої термінології дозволив уточнити блок понять і термінів, необхідних для визначення сутності досліджуваних питань.

Виявлено, що АС міста є сукупністю усіх відкритих ландшафтних і забудованих просторів, які на основі принципів інтегрованої взаємодії компонентів формують композиційно-планувальну і об’ємно-просторову структуру міста. Удосконалення еколого-естетичних властивостей АС –це зміна композиційно-планувальної і об’ємно-просторової структури міських територій з метою підвищення функціональної комфортності їх використання, естетичної виразності, економічної ефективності та забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності. Необхідність першочергового удосконалення саме еколого-естетичних властивостей АС великих міст зумовлена тим, що високі екологічні параметри середовища сприяють збереженню фізичного здоров’я населення, а гармонійне і естетично виразне АС сприяє формуванню  яскравої особистості.

Встановлено, що в процесі удосконалення еколого-естетичних властивостей АС міста найактуальнішою є проблема розвитку його ландшафтної складової. Ландшафтні території сприяють нормалізації параметрів мікроклімату й очищенню атмосферного повітря. Разом з тим завдяки багатству кольору і розмаїттю форм природні компоненти АС позитивно впливають на його естетичні характеристики, посилюють архітектурно-художню виразність та образність середовища.  

Аналіз композиційно-планувальних структур найбільших міст світу показав, що існує два варіанти розвитку ландшафтної складової АС міста –залежно від соціально-економічних умов, збільшення площі ландшафтних територій міста відбувається або внаслідок освоєння навколишніх земель, або за рахунок внутрішніх територіальних резервів (вторинного використання міських територій). Розвиток ландшафтної складової міста за рахунок зовнішніх територіальних резервів відбувався: 1) з найдавніших часів до ХVІІІ ст. (необмежена кількість вільних земель); 2) друга пол. ХІХ-ХХ ст. (загальне збільшення площі міста через інтенсивний розвиток промисловості й зростання чисельності населення). Період розвитку ландшафтної складової міста за рахунок внутрішніх територіальних резервів: 1) кін.ХVІІІ-поч.ХІХ ст. (ландшафтні об’єкти на місці знесених міських стін); 2) кін.ХХ-поч.ХХІ ст. (реорганізація територій нераціонального використання).

Виходячи з проведеного аналізу і спираючись на закони теорії систем та еволюціоніки, з’ясовано, що постійний розвиток, реструктуризація, оновлення та еколого-естетичне удосконалення АС міста є його генетичною властивістю, зумовленою необхідністю адаптації композиційно-планувальної і об’ємно-просторової структури міста до нових соціально-економічних умов. Згідно з теорією систем будь-який об’єкт, у тому числі місто, необхідно розглядати як об’єкт-систему (закон системності). Разом з цим згідно з основним законом теорії систем та еволюціоніки –законом системних перетворень –об’єкт-система (місто) завдяки своєму існуванню і зв’язкам з оточенням невідворотно переходить або в себе, або в іншу систему (зі зміною кількості, якості й відношень структурних елементів). При цьому закон доводить, що перетворення спричиняють два види сил: 1) внутрішні –існування атрибутивно властивої містам (об’єктам-системам) мінливості; 2) зовнішні –фактори середовища, які своєю дією (позитивною чи негативною) стимулюють процес перетворення. Виходячи з класифікації систем, міста належать до стійких систем, що розвиваються (переходять в себе і змінюються під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх сил).  

У роботі з’ясовано, що в процесі еколого-естетичного удосконалення необхідно диференціювати структуроутворюючі елементи АС на константні (базові) й змінні (такі, що підлягають реорганізації і удосконаленню). Належність об’єктів і територій до того чи іншого класу елементів АС визначається їх роллю в композиційно-планувальній і об’ємно-просторовій структурі міста, художньо-архітектурною та історико-культурною цінністю. Виходячи з того, що в роботі досліджується удосконалення еколого-естетичних властивостей АС, до константних елементів слід віднести пам’ятки архітектури, історії та культури; будівлі й архітектурні ансамблі, задіяні в історично сформованій системі візуальних домінант і панорамі міста; цінні ландшафтні території. Тобто незмінними мають залишатися ті компоненти АС, які формують образ міста. До елементів АС міста, еколого-естетичні властивості яких необхідно удосконалювати, належать насамперед промислові території, громадська і житлова забудова.

У другому розділі “Закономірності удосконалення еколого-естетичних властивостей архітектурного середовища міста”розглянуто фактори, що впливають на формування, розвиток і удосконалення АС міста, визначено основні блоки задач удосконалення еколого-естетичних властивостей АС та уточнено критерії його комфортності.

Встановлено, що розвиток і умови удосконалення еколого-естетичних властивостей АС міста залежать від чотирьох основних факторів. Еколого-містобудівельний фактор, категоріями якого є рівень забруднення середовища, територіальна забезпеченість і транспортні зв’язки, зумовлює характер композиційно-планувальної структури ландшафтних елементів АС міста (цілісність чи дисперсність). Ландшафтний фактор (наявність чи відсутність зелених масивів і водойми та характер рельєфу) дозволяє формувати водно-зелену структуру міста на основі існуючих природних компонентів (високий рівень екологічного й естетичного комфорту АС), або змушує створювати штучну систему водойм і зелених насаджень (низький рівень еколого-естетичного комфорту). Естетичний фактор змушує враховувати існуючу систему візуальних домінант, архітектурно-художню цінність середовища й регіональні особливості архітектури і ландшафтного мистецтва. Основною категорією соціально-економічного фактору є рівень фінансування: фінансування з державного бюджету дозволяє проводити еколого-естетичне удосконалення АС на загальноміському рівні, а з місцевого –тільки удосконалення невеликих територій.

Визначено, що основними територіальними резервами для подальшого розвитку ландшафтної складової АС великих міст є ТНВ: 1) малоефективні території (території з малоцінною і зношеною забудовою, промислові території, прирельсові території); 2) бросові території (території зі складним і порушеним рельєфом, невикористані території набережних, резервні території). Під дією вищезгаданих факторів впливу, а також через історичні й соціально-економічні особливості розвитку в структурі АС найбільших міст України (Києва, Харкова, Донецька, Дніпропетровська, Одеси, Львова) переважають такі типи ТНВ, як території зі складним і порушеним рельєфом, території з малоцінною і зношеною забудовою, території малоефективних промислових підприємств.

Встановлено, що головними проблемами сучасних великих міст України, які створюють дискомфорт людині й спонукають до удосконалення еколого-естетичних властивостей АС в цілому і його ландшафтної складової зокрема, є: 1) еколого-містобудівельні (руйнація природного каркасу, відсутність територіальних резервів для ландшафтного будівництва, функціональне і транспортне перевантаження історичних центрів міст); 2) художньо-естетичні (відсутність архітектурно-художньої виразності, знеличення міст, візуальний хаос середовища); 3) соціальні (необхідність функціональної адаптації архітектурних об’єктів, відсутність сучасних ландшафтно-рекреаційних територій для щоденного короткочасного і тривалого відпочинку, мінімізація виховного впливу ландшафтної архітектури на дітей та молодь); 4) економічні (низька економічна ефективність ТНВ).

Виходячи з факторів впливу й враховуючи проблеми АС сучасних міст, визначено головні напрями (блоки задач) удосконалення його еколого-естетичних властивостей: 1) екологічний; 2) естетичний; 3) соціально-економічний. Екологічні задачі –це оптимізація екологічної ситуації завдяки розвитку ландшафтної складової АС. До екологічного блоку належать такі задачі: 1) санітарно-гігієнічна –захист від загазованості повітря, вітру, шуму та інших несприятливих факторів; 2) мікрокліматична –підтримання постійних мікрокліматичних характеристик території; 3) природоохоронна –збереження природного біорозмаїття. Естетичні задачі –це формування виразного архітектурно-художнього образу міста (або архітектурно-ландшафтного комплексу) завдяки гармонізації архітектурних і ландшафтних компонентів і підвищенню рівня дизайну середовища. До блоку естетичних задач еколого-естетичного удосконалення АС належать: 1) виявлення існуючих або створення нових візуальних домінант, що організують об’ємно-просторову структуру міста; 2) формування зон композиційного впливу архітектурно-ландшафтних комплексів (АЛК); 3) створення “візуальних коридорів”, що об’єднають окремі комплекси в цілісне архітектурне середовище; 4) організація активних світло-кольорових акцентів; 5) подолання “знеличення”міст; 6) ліквідація монотонності й відновлення “людського масштабу”середовища. При цьому три перші складові умовно можна назвати задачами композиційно-планувальними, а три останні –художньо-архітектурними. Соціально-економічні задачі –це підвищення економічної ефективності і соціальної значущості ТНВ. У цьому блоці виділено дві основні задачі: 1) створення зон економічної активності в периферійних районах міста (на ТНВ); 2) створення комфортних умов для відпочинку в природному оточенні різних вікових груп населення.

З метою забезпечення основи для розробки принципів організації АС в умовах удосконалення його еколого-естетичних властивостей, в роботі уточнені основні критерії еколого-естетичної комфортності АС життєдіяльності людини, до яких віднесені: 1) екологічна безпека; 2) естетична виразність; 3) функціональна збалансованість. Екологічна безпека АС –це сукупна якість природних компонентів та мікрокліматичних показників, що забезпечує безпеку життєдіяльності людини в міському середовищі. Естетична виразність –це образна насиченість АС, забезпечена високим рівнем дизайну. Функціональна збалансованість –це гармонійне поєднання в місті в цілому чи в окремих АЛК рекреаційних територій та інших функцій.

Для визначення рівня екологічної безпеки пропонується оцінювати такі параметри середовища, як радіаційний фон, радіаційне забруднення ґрунту, забруднення повітря, забруднення водойм і рівень шуму. Основою оцінки критерію естетичної виразності АС є метод Азгальдова, анкетування провідних фахівців у галузі архітектури й місцевого населення. Рівень функціональної збалансованості АС можна визначити завдяки оцінці відсотку соціально необхідних об’єктів у структурі території, пішохідної доступності до найближчих ландшафтно-рекреаційних об’єктів (щоденного відпочинку), а також транспортної доступності до найближчих ландшафтно-рекреаційних об’єктів (періодичного від-

починку).

У третьому розділі “Методика еколого-естетичного удосконалення архітектурного середовища міста”визначені особливості сукупного (рекреаційного й економічного) потенціалу різних типів ТНВ, основні вимоги до їх еколого-естетичного удосконалення, перспективні напрями інноваційного розвитку промислових територій, а також розроблені принципи удосконалення еколого-естетичних властивостей АС на загальноміському і локальному рівнях.

Виявлено, що доцільність і ефективність удосконалення еколого-естетичних властивостей ТНВ зумовлюється їх сукупним потенціалом. Сукупний потенціал ТНВ –це прогнозована здатність території забезпечити комфортні умови для відновлення фізичних і психічних сил людини та високий рівень економічної ефективності. Він є сумою рекреаційного й економічного потенціалів. Рекреаційний потенціал оцінюється за такими характеристиками, як екологічна ситуація, архітектурно-художня і історико-культурна цінність навколишньої території, естетичні якості самої території, ступінь збереження природнього ландшафту. Економічний потенціал ТНВ характеризують розміщення в структурі міста, транспортна і пішохідна доступність, функціональна насиченість, соціальна необхідність.

Рівень рекреаційного і економічного потенціалу ТНВ залежить від їх колишнього функціонального призначення та розташування в структурі міста. Рекреаційний потенціал територій зі складним і порушеним рельєфом за більшістю параметрів є дуже високим, а економічний потенціал зростає з наближенням до центру міста. Території з малоцінною і зношеною забудовою в центральному планувальному районі міста характеризуються високим економічним і помірним рекреаційним потенціалом; у периферійних районах економічний потенціал залежить від зв’язку території з транспортною мережею та центрами суспільної активності. Сукупний потенціал територій малоефективних промислових підприємств у більшості випадків є досить високим як за рекреаційними, так і за економічними показниками –завдяки розташуванню в структурі міста, санітарно-захисним зонам і матеріальній базі (будівлі й інженерні мережі).

Враховуючи складну екологічну ситуацію в сучасних великих містах, пріоритетним напрямом подальшого розвитку ТНВ має бути формування АЛК рекреаційного профілю (з переважанням в їх структурі природних компонентів). Разом з тим на територіях, низький рекреаційний потенціал яких зумовлений повністю зміненим природнім рельєфом, доцільне використання штучних засобів ландшафтного дизайну та різноманітних водойм, що дозволить активно використовувати їх в рекреаційних цілях і включити до композиційно-планувальної структури ландшафтних елементів АС міста.

Виявлено, що композиційно-планувальні вимоги до еколого-естетичного удосконалення ТНВ також залежать від їх колишнього функціонального при-

значення, площі й розташування в структурі міста.

Території зі складним і порушеним рельєфом переважно розміщуються на околиці міста, мають велику площу і частково збережений природній ландшафт. Території з малоцінною і зношеною забудовою розміщуються в центральному планувальному районі міста, мають відносно невелику площу і межують з цінною в художньо-архітектурному й історико-культурному значеннях забудовою. Території малоефективних промислових підприємств можуть розміщуватися в будь-яких районах міста і характеризуватися при цьому низьким рівнем дизайну АС, неспівмасштабністю споруд і відкритих просторів людині й складною екологічною ситуацією.

Виходячи з цього, визначено, що основною вимогою до еколого-естетичного удосконалення територій зі складним і порушеним рельєфом є максимальне збереження природнього ландшафту, під час удосконалення еколого-естетичних властивостей територій з малоцінною і зношеною забудовою –пропорційна, колористична і стилістична гармонізація нових компонентів АС з історично сформованою забудовою, а в процесі реорганізації малоефективних промислових територій –збереження промислових будівель і споруд, які мають архітектурно-художню чи історико-культурну цінність.

Встановлено, що оптимальними напрямами подальшого ефективного розвитку територій зі складним і порушеним рельєфом у центральній частині міста є організація ландшафтно-рекреаційних об’єктів короткочасного відпочинку, а в периферійних районах –тривалого.

Ефективними й раціональними методами композиційного моделювання АС на території малоцінної і зношеної забудови є: 1) максимальне збереження –відтворення зовнішнього вигляду історичної забудови та традиційна для даного міста організація ландшафту; 2) збереження об’ємно-планувальної структури території –перенесення пропорцій і колористики старої забудови на нову, використання стилізації, сучасний дизайн ландшафту; 3) радикальна реконструкція –нове за функціонально-планувальною організацією середовище, контрастне до навколишньої забудови.

Провідними напрямами оновлення промислових територій у великих і найбільших містах України є: 1) комплексна реконструкція економічно ефективних промислових підприємств; 2) реорганізація малоефективних промислових територій. Мета комплексної реконструкції –екологізація та естетизація промислового підприємства, тобто модернізація технологічного процесу і дизайн АС промислового об’єкту. Реорганізація малоефективних підприємств спрямована на соціально-економічну й художньо-естетичну адаптацію промислових територій.

Визначено, що критеріями вибору промислових територій для реорганізації є: 1) розташування у структурі міста (центральний планувальний район чи периферія міста) –впливає на умови доступності й художньо-архітектурний образ міста; 2) площа санітарно-захисної зони –рекреаційний потенціал території промислового підприємства; 3) економічна ефективність підприємства –доцільність винесення за межі центрального планувального району чи міста; 4)

клас шкідливості промислового підприємства –вплив на екологічну ситуацію.

Встановлено, що особливості організації ландшафту на промислових територіях залежать від напряму оновлення і еколого-естетичного удосконалення промислових підприємств. В умовах реконструкції промислового підприємства основними умовами є: 1) різний рівень дизайну санітарно-захисної зони (високий в частині, що межує з житловою чи громадською забудовою, і мінімальний у віддаленій частині); 2) гармонійне поєднання великомасштабної промислової забудови з внутрішніми ландшафтними зонами відпочинку. При реорганізації промислової території виділяються такі особливості: 1) розташування зон відпочинку в центральній частині ландшафтної території (з метою зменшення негативного впливу зовнішнього оточення); 2) невеликий відсоток озеленення території або рослини на штучній основі; 3) можливість перенесення “промислового стилю”на малі архітектурні форми та інші засоби ландшафтного дизайну.

Встановлено, що в процесі удосконалення еколого-естетичних властивостей АС великих міст треба виділяти два етапи –еколого-естетичне удосконалення АС на загальноміському рівні й удосконалення на локальному рівні. Принципи організації АС міста в умовах удосконалення його еколого-естетичних властивостей є спільними для обох рівнів: 1) принцип екологічної ефективності; 2) принцип структурованості; 3) принцип композиційної цілісності; 4) принцип інформативності. Особливості організації АС на різних рівнях зумовлені масштабом робіт з еколого-естетичного удосконалення і полягають у застосуванні різних композиційно-планувальних прийомів для реалізації одних і тих самих принципів.

На загальноміському рівні реалізацію принципу екологічної ефективності забезпечують прийоми збалансованості архітектурних і ландшафтних компонентів середовища, формування водно-зеленого каркасу міста й збереження та перетворення ландшафтів. При цьому прийом збереження і перетворення ландшафтів передбачає створення нових ландшафтних елементів АС на територіях, докорінно змінених внаслідок людської діяльності. Втіленню принципу структурованості сприяють прийоми диференціації ландшафтів за еколого-естетичними властивостями та функціональної варіативності. У цьому аспекті диференціація полягає в розподілі усіх міських ландшафтів на ландшафтні території, що відповідають за стабілізацію і формування екологічного балансу міста, й ландшафтні об’єкти, що впливають на формування архітектурно-художньої виразності міста. Відповідно до результатів диференціації, рівень дизайну АС рекомендується варіювати від найнижчого в “екологічних”ландшафтних об’єктах до найвищого в “естетичних”. Реалізації принципу композиційної цілісності сприяють прийоми рівноваги міського силуету та візуальної єдності. При цьому візуальна єдність забезпечується завдяки формуванню системи візуальних осей (бульвари, проспекти) між окремими фрагментами середовища, організації панорамних розкриттів (загальноміського або локального значення), формуванню перетікаючих просторів (пішохідних вулиць і площ з високим рівнем ландшафтного дизайну) та максимальному наближенню ландшафтно-рекреаційних об’єктів до місць проживання, роботи і навчання. Втілення принципу інформативності на загальноміському рівні забезпечує прийом видовищності АС.

Локальний рівень удосконалення еколого-естетичних властивостей АС відповідає організації АЛК. Оскільки АЛК є тими фрагментами АС, які безпосередньо сприймаються людиною, на реалізацію принципів їх організації спрямована значно більша кількість композиційно-планувальних прийомів.

Реалізацію принципу екологічної ефективності на локальному рівні забезпечують прийоми біологічного розмаїття (збагачення породного складу і використання фітоактивних рослин) й збалансованості штучних і природних компонентів комплексу. Прийом збалансованості компонентів має враховувати, що в комплексах з високою активністю відвідувачів функція ландшафтної зони може бути декоративною чи транзитною, тому переважати мають штучні засоби ландшафтного дизайну. В комплексах з низькою і помірною активністю відвідувачів, де ландшафтна територія формується як повноцінна рекреаційна зона, перевагу слід надавати природним компонентам середовища.

До композиційно-планувальних прийомів, що сприяють реалізації принципу структурованості, належать чітка композиційно-планувальна структура, раціональне комбінування функцій, взаємозв’язок композиційно-планувальної структури з рельєфом території та моделювання візуального сприйняття комплексу. Чітка структура на рівні АЛК –це розподіл його на території, де безпосередньо розміщені об'єкти тяжіння відвідувачів, території-розподільники і ландшафтно-рекреаційні території. Виявлено два типи композиційно-планувальної структури АЛК: 1) розчленована –декілька пов'язаних між собою відкритих, напівзамкнених або замкнених просторів (будівлі, розташовані на значній відстані одна від одної); 2) компактна –об'єм будівель організовує прилеглий простір. У межах компактної планувальної структури виділяється п'ять варіантів розміщення забудови: центричне, периметральне, кутове, торцеве і флангове. Тип структури і варіант розміщення забудови зумовлюються характером рельєфу: на пагорбі оптимальною є центрична забудова, в долині –периметральна, на рівнині –кутова, на схилах і в балках –торцева і флангова, а також розчленована композиційно-планувальна структура.

Визначено, що візуальне сприйняття, а відповідно і рівень дизайну різних

частин АЛК залежить від його композиційно-планувальної структури (типу розміщення забудови). У разі периметральної забудови з ландшафтною зоною в атріумі чи курдонері людина знаходиться в центрі комплексу, тому засобами дизайну акцентується внутрішній простір (ландшафтні композиції і фасади). У разі кутового, торцевого, флангового і периметрального розміщення забудови людина рухається уздовж комплексу. Це зумовлює необхідність забезпечення візуальної проникності забудови з розкриттям на композиційно активні фрагменти ландшафту. Якщо людина перетинає комплекс (розчленована композиційно-планувальна структура, кутова або флангова забудова), то найвищий рівень дизайну ландшафту повинен бути уздовж цього маршруту. Крім того, дана ситуація вимагає акцентування домінанти на завершенні композиційної осі. У разі центричного розміщення забудови людина сприймає архітектурний об'єкт з деякої відстані (силуетно), тому максимально розробляються ландшафтні композиції на першому плані.

Втілення принципу композиційної цілісності забезпечують виявлення природної домінанти території, підпорядкування композиції комплексу єдиній архітектурній домінанті і стилістична єдність АЛК (усі архітектурні об’єкти у складі комплексу повинні мати чіткі стилістичні риси, ландшафт організовується відповідно до принципів регулярного чи пейзажного методу планування).

Реалізацію принципу інформативності забезпечують активне використання кольору і світла, зручність огляду ландшафтно-рекреаційної зони,  індивідуальність середовища, інформаційна насиченість АЛК і мобільність АС. Вони забезпечують високий рівень психо-емоційного комфорту в АЛК: 1) зручність огляду комплексу (ландшафтно-рекреаційної зони) –розкриття найцікавіших фрагментів середовища шляхом створення оглядових майданчиків і візуальних коридорів, а також чергування “куліс”і акцентних ділянок; 2) індивідуальність АС (ландшафтно-рекреаційної зони)  –наявність унікальних дизайнерських розробок, які є домінантами на тлі “звичних”компонентів ландшафту; 3) інформаційна насиченість –кількість інформації, яку можна отримати, оглядаючи АЛК, або як довго можна розглядати оточення, не втрачаючи інтересу до нього; 4) мобільність АС –комбінаторний потенціал ландшафтно-рекреаційної зони (можливість трансформації засобів ландшафтного дизайну).

Виходячи з проведеного в роботі аналізу закономірностей еколого-естетичного удосконалення і спираючись на визначені задачі й принципи, розроблено структурно-логічну схему удосконалення еколого-естетичних властивостей АС міста, в якій визначено обов’язкові складові процесу удосконалення та їх черговість: 1) аналіз композиційно-планувальної і об’ємно-просторової структури АС міста (визначення основних проблем АС конкретного міста, виявлення територіальних резервів –основних типів ТНВ); 2) формулювання пріоритетних задач еколого-естетичного удосконалення; 3) виявлення особливостей процесу удосконалення еколого-естетичних властивостей (композиційно-планувальні вимоги, сукупний потенціал ТНВ, перспективні напрями розвитку); 4) визначення джерела фінансування та рівня еколого-естетичного удосконалення; 5) розробка проекту еколого-естетичного удосконалення на загальноміському та (чи) локальному рівнях; 6) удосконалення еколого-естетичних властивостей АС міста.

ВИСНОВКИ

1. Встановлено, що будь-яке велике місто необхідно розглядати як стійку об’єкт-систему, яка завдяки своєму існуванню і зв’язкам з оточенням (під впливом комплексу зовнішніх і внутрішніх сил) безперервно розвивається і невідворотньо переходить сама в себе зі зміною кількості, якості й відношень структурних елементів. При цьому внутрішні сили –це існування атрибутивно властивої містам (об’єктам-системам) мінливості, а зовнішні –це фактори середовища, які своєю дією (позитивною чи негативною) стимулюють процес перетворення. Звідси, постійний розвиток, реструктуризація, оновлення та еколого-естетичне удосконалення АС міста є його генетичною властивістю, зумовленою необхідністю адаптації композиційно-планувальної і об’ємно-просторової структури міста до нових соціально-економічних умов.

2. З’ясовано, що удосконалення еколого-естетичних властивостей АС сучасних великих міст спрямоване на розв’язання трьох блоків задач: 1) екологічного; 2) естетичного; 3) соціально-економічного. Екологічні задачі –це стабілізація екологічної ситуації в місті завдяки розвитку ландшафтної складової АС. Естетичні задачі –це формування виразного архітектурно-художнього образу міста (або АЛК) завдяки гармонізації архітектурних і ландшафтних компонентів і підвищенню рівня дизайну середовища. Соціально-економічні задачі –це підвищення економічної ефективності і соціальної значущості ТНВ.

3. Уточнено, що основними критеріями еколого-естетичної комфортності АС великих міст є: 1) екологічна безпека; 2) естетична виразність; 3) функціональна збалансованість. Екологічна безпека АС –це сукупна якість природних компонентів та мікрокліматичних показників, що забезпечує безпеку життєдіяльності людини в міському середовищі. Естетична виразність –це образна насиченість АС, забезпечена високим рівнем дизайну. Функціональна збалансованість –це гармонійне поєднання в місті в цілому чи в окремих АЛК рекреаційних територій та різноманітних установ.

4. Виявлено, що доцільність і ефективність удосконалення еколого-естетичних властивостей ТНВ зумовлюється їх сукупним потенціалом, який є сумою рекреаційного й економічного потенціалів. Рекреаційний потенціал оцінюється за такими характеристиками, як екологічна ситуація, архітектурно-художня і історико-культурна цінність території, естетичні якості території, ступінь збереження природнього ландшафту. Економічний потенціал ТНВ характеризують розміщення в структурі міста, транспортна і пішохідна доступність, функціональна насиченість, соціальна необхідність. Сукупний потенціал території визначає напрям її удосконалення і подальшого розвитку.

5. Визначено, що вимоги до еколого-естетичного удосконалення ТНВ зумовлюються їх колишнім функціональним призначенням та розташуванням в структурі міста. Основними вимогами до удосконалення еколого-естетичних властивостей ТНВ в структурі АС міста є: 1) максимальне збереження природнього ландшафту; 2) стилістична і пропорційна гармонізація новостворених архітектурних і ландшафтних об’єктів з історично сформованою навколишньою забудовою; 3) збереження промислових будівель і споруд, які мають архітектурно-художню та історико-культурну цінність.

6. Встановлено, що удосконалення еколого-естетичних властивостей АС має два рівні –загальноміський і локальний. Загальноміський рівень забезпечує  формування цілісної системи ландшафтних компонентів АС міста в цілому.  Локальний рівень удосконалення еколого-естетичних властивостей АС відповідає організації окремих АЛК. Принципи організації АС міста в умовах удосконалення його еколого-естетичних властивостей є спільними для обох рівнів: 1) принцип екологічної ефективності; 2) принцип структурованості; 3) принцип композиційної цілісності; 4) принцип інформативності. Принцип екологічної ефективності –це покращення параметрів навколишнього середовища (рівня загазованості повітря, шуму та вологості) засобами ландшафтної архітектури і містобудування. Принцип структурованості спрямований на формування чіткої й раціональної планувальної і об’ємно-просторової структури міста чи АЛК. Принцип композиційної цілісності –це вирішення міської забудови як єдиного АС з цілісною безперервною системою ландшафтних територій; формування середовища, об’єднаного спільною концепцією розвитку архітектурних і ландшафтних компонентів.  Принцип інформативності полягає у формуванні яскравого і образно виразного АС міста; це забезпечення такого рівня дизайну та інформаційної насиченості АС, які здатні підтримувати постійний інтерес людей до навколишнього оточення. Особливості організації АС на різних рівнях полягають у застосуванні різних композиційно-планувальних прийомів (зумовлених масштабом робіт з еколого-естетичного удосконалення і особливостями сприйняття АС людиною) для реалізації одних і тих самих принципів.

Для ефективної реалізації принципів удосконалення еколого-естетичних властивостей АС міста і збереження його ландшафтних компонентів необхідне впровадження державного регулювання мінімального відсотку території, який в результаті реорганізації ТНВ має обов’язково відводитися для організації ландшафтно-рекреаційних об’єктів.  

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ З ТЕМИ ДИСЕРТАЦІЇ

  1.  Крижановська Н.Я., Цигичко С.П. Фактори, що впливають на особливості формування ландшафтно-рекреаційних об’єктів з елементами національної символіки // Коммунальное хозяйство городов: Научн.- техн. сб. –К.: Техніка, 2003. –Вып.47. –С.110-113
  2.  Цигичко С.П. Актуальність реновації архітектурно-ландшафтного середовища сучасних міст. Теоретичні аспекти // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. праць. –Х.: ХДАДМ, 2006. –Вип.4,5,6. –С.77-80
  3.  Цигичко С.П., Крижановська Н.Я. Аналіз формування рекреаційного середовища у великих і найбільших містах // Коммунальное хозяйство городов: Научн.- техн. сб. –К.: Техніка, 2005. –Вып.63. –С.3-6
  4.  Цигичко С.П. Задачі реновації архітектурно-ландшафтного середовища великих і найбільших міст України // Коммунальное хозяйство городов: Научн.- техн. сб. –К.: Техніка, 2007. –Вып.74. –С.457-464
  5.  Цигичко С.П. Композиційно-планувальні особливості реновації архітектурно-ландшафтного середовища в історичному центрі міста // Коммунальное хозяйство городов: Научн.- техн. сб. –К.: Техніка, 2006. –Вып.67. –С.145-150
  6.  Цигичко С.П. Методи планування композиційно-планувальної структури ландшафтно-архітектурних комплексів у великих і найбільших містах // Містобудування та територіальне планування: Наук.- техн. зб. –К.: КНУБА, 2006. –Вип. № 25. –С.345-352
  7.   Цигичко С.П. Напрями і особливості оновлення промислових територій у сучасних великих і найбільших містах // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. праць. –Х.: ХДАДМ, 2007. –Вип.1,2,3. –С.164-169
  8.  Цигичко С.П. Новий підхід до організації ландшафтно-рекреаційного середовища сучасного міста // Традиції та новації у вищій архітектурно-художній освіті: Зб. наук. праць. –Х.: ХДАДМ, 2005. –Вип. 4-5. –С.41-42
  9.  Цигичко С.П. Особливості формування сучасних ландшафтно-архітектурних комплексів // Сучасні проблеми архітектури і містобудування: Наук.- техн. зб. –К.: КНУБА, 2006. –Вип. № 16. –С.267-276
  10.  Цигичко С.П. Реновація промислових територій як шлях до гармонізації міського середовища // Коммунальное хозяйство городов: Научн.- техн. сб. –К.: Техніка, 2005. –Вып.66. –С.141-145

АНОТАЦІЯ

Цигичко С.П.   Удосконалення еколого-естетичних властивостей архітектурного середовища великих міст (ландшафтний аспект). –Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата архітектури за спеціальністю 18.00.01 –Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури. –Харківський державний технічний університет будівництва та архітектури. –Харків, 2007.

Дисертація присвячена дослідженню особливостей і принципів удосконалення еколого-естетичних властивостей архітектурного середовища великих міст. Актуальність теми зумовлена низьким рівнем дослідженості даного питання.

У дисертації проведено аналіз сучасного стану науки і практики з досліджуваної проблематики. Уточнено задачі удосконалення еколого-естетичних властивостей та критерії комфортності архітектурного середовища. Визначено особливості сукупного потенціалу територій нераціонального використання. Виявлено основні вимоги до еколого-естетичного удосконалення різних типів територій нераціонального використання. Розроблено принципи удосконалення еколого-естетичних властивостей архітектурного середовища на загальноміському і локальному рівнях.

Ключові слова: архітектурне середовище, удосконалення еколого-естетичних властивостей, архітектурно-ландшафтний комплекс, територія нераціонального використання.

АННОТАЦИЯ

Цигичко С.П. Усовершенствование эколого-эстетических свойств архитектурной среды крупных городов (ландшафтный аспект). –Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата архитектуры по специальности 18.00.01 –Теория архитектуры, реставрация памятников архитектуры. Харьковский государственный технический университет строительства и архитектуры. –Харьков, 2007.

Диссертация посвящена исследованию особенностей и принципов усовершенствования эколого-эстетических свойств архитектурной среды (АС) крупных городов. Актуальность темы обусловлена низким уровнем исследованности данного вопроса.

В диссертации проведен анализ современного состояния науки и практики по исследуемой проблематике. Определены исходные теоретические понятия. Рассмотрены основные этапы развития ландшафтной составляющей АС. Обоснована необходимость усовершенствования эколого-эстетических свойств АС крупных городов. Выявлены основные факторы, воздействующие на формирование АС: эколого-градостроительный, ландшафтный, эстетический и технико-экономический. Установлено, что в современных крупных городах единственными территориальными резервами для развития ландшафтной составляющей города являются территории нерационального использования (ТНИ): территории со сложным и нарушенным рельефом (балки, карьеры, склоны), территории с малоценной и ветхой застройкой, малоэффективные промышленные территории.

Выделено три основных блока задач усовершенствования эколого-эстетических свойств АС: 1) экологический (оптимизация экологической ситуации); 2) эстетический (формирование выразительного архитектурно-художественного образа города и повышение уровня дизайна среды); 3) социально-экономический (повышение экономической эффективности и социальной значимости территорий нерационального использования). Уточнены критерии эколого-эстетической комфортности АС: 1) экологическая безопасность; 2) эстетическая выразительность; 3) функциональная сбалансированность.

Определено, что целесообразность и эффективность усовершенствования эколого-эстетических свойств различных типов ТНИ обуславливается их совокупным потенциалом, который является суммой потенциалов рекреационного и экономического. Рекреационный потенциал характеризуют такие параметры, как экологическая ситуация, архитектурно-художественная и культурно-историческая ценность окружающей территории, эстетические характеристики самой территории, степень сохранности ландшафта. Экономический потенциал ТНИ характеризируют размещение в структуре города, транспортная и пешеходная доступность, функциональная насыщенность, социальная необходимость.

Установлено, что усовершенствование эколого-эстетических свойств каждого типа ТНИ должно соответствовать определенным требованиям. Выявлено, что основными требованиями к преобразованию территорий со сложным и нарушенным рельефом является максимальное сохранение природного ландшафта, при усовершенствовании территорий малоценной и ветхой застройки –масштабная, колористическая и стилистическая гармонизация новосозданных объектов с исторически сформировавшейся окружающей застройкой и ландшафтными объектами, в процессе реорганизации малоэффективных промышленных территорий –сохранение промышленных зданий и сооружений, имеющих художественно-архитектурную или историко-культурную ценность. Определены перспективные направления обновления промышленных территорий: комплексная реконструкция экономически эффективных предприятий и реорганизация малоэффективных промышленных объектов.

Установлено, что усовершенствование эколого-эстетических свойств АС

имеет два уровня –общегородской и локальный. Принципы организации АС города в условиях усовершенствования ее эколого-эстетических свойств являются общими для обоих уровней: 1) принцип экологической эффективности; 2) принцип структурированности; 3) принцип композиционной целостности; 4) принцип информативности. Различие в усовершенствовании АС на общегородском и локальном уровнях заключается в использовании разных композиционно-планировочных приемов для реализации одних и тех же принципов, что связано с масштабами работ по усовершенствованию и особенностями восприятия АС человеком.

Разработана структурно-логическая схема усовершенствования эколого-эстетических свойств АС крупных городов.

Ключевые слова: архитектурная среда, усовершенствование эколого-эстетических свойств, архитектурно-ландшафтный комплекс, территория нерационального использования.

ANNOTATION

Tsigichko S.P.  Ecological and aesthetical improvement of city architectural environment (landscape aspect). Manuscript.

Dissertation for a Degree of Candidate of Architecture (PhD in Architecture), specialty 18.00.01 - Theory of architecture, restoration of architectural monuments. Kharkiv State Technical University of Building and Architecture. –Kharkiv, 2007.

Dissertation is devoted to peculiarities and principles of ecological and aesthetical properties improvement of large cities architectural environment. The subject of dissertation is of great importance because of insufficient research in this sphere of architecture.

The contemporary state of science and practice analysis on this subject under consideration is carried out. The tasks of ecological and aesthetical properties improvement and architectural environment comfort criteria are specified. The total potential peculiarities of irrationally used territories are defined. Basic requirements to ecological and aesthetical improvement of different types of irrationally used territories are found out. The principles of ecological and aesthetical properties improvement of architectural environment are developed at the city and local levels.

Key words: architectural environment, ecological and aesthetical properties improvement, architectural landscape complex, irrationally used territory.

Другие работы

Показатели численности и размещения населения...


Показатели численности и размещения населения 2. Показатели распределения населения социальным группам источникам средств существования отраслям...

Подробнее ...

СОШ 17 Образец заполнения ячеек КОМАНДА- МОУ...


Вологда МОУ СОШ № 17 Образец заполнения ячеек КОМАНДА: МОУ ДОД СМР Дом детского творчества Сокольский муниципальный район Младшие юноши: 199998 г...

Подробнее ...

Введення в спеціальність для бакалаврів напря...


ОБОВ?ЯЗКИ КЕРІВНИКА КУРСОВОЇ РОБОТИ 5 2. ПОРЯДОК ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ 6 4. СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ 7 4. РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ПІДГОТОВКИ ДО З...

Подробнее ...

а по другой версии ~ его учеником и наиболее ...


Возможно потому что гимнасий при храме Геракла в котором Антисфен вел свои беседы с учениками носил имя Киносарг ? Зоркий пес. Возможно и потому...

Подробнее ...